Вклад українців Каліфорнії у реабілітаційний центр «4.5.0. Прикарпаття»

У Калуші, що на Франківщині, народжується нове місце надії і відновлення – реабілітаційний центр “4.5.0. Прикарпаття” для ветеранів війни, що відкриється вже влітку 2024. Створенням якого наразі займається Василина Перегуда, дружина загиблого військового Олега Перегуди.

Зародження ідеї
Насамперед ідея створення центру належала Олегу Перегуді – командиру роти 80-тої десантно-штурмової бригади, посмертно нагородженому орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Саме повернення Олега з АТО у 2016 році стало переломним моментом у житті молодого подружжя. Адже тодішнє українське суспільство було абсолютно не готове гідно зустріти своїх героїв: проблеми зі сприйняттям людей, що боролися та захищали життя інших. Це спонукало до виникнення ідеї створення реабілітаційного центру. Тож, це була потреба, продиктована часом і обставинами.

Від мрії до реалізації
2021 року Олег разом зі своїми друзями-побратимами започаткував громадську організацію, далі знайшли круте приміщення і почали вести перемовини з міською владою. Проте вже у 2022 році проект відійшов на другий план, адже 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення. Воїн був змушений знову йти захищати Україну, і в червні того ж року загинув на Донеччині.
Продовжують втілювати цю ідею у життя його дружина Василина Перегуда та племінниці – Ольга Лилак і Юлія Парцей.

Випробування та підтримка
Завдання, яке Василина та її команда поставили перед собою, було не з легких. Перемовини з владою, пошук фінансування – все це вимагало не тільки зусиль, але й величезної віри в успіх. Колишня водонапірна станція «Хотінь», поблизу річки
Лімниця стала ідеальним місцем для реабілітаційного центру, завдяки своїй віддаленості від міського галасу і близькості до природи.
Василина Перегуда каже: договір оренди підписали з міською радою на 25 років. Площа будівлі – 280 квадратних метрів. У ній розмістять спортивний реабілітаційний зал, масажний кабінет, кабінет психолога, ерготерапевтичну кухню, роздягальню та інклюзивний санвузол.
З часом планується облагородження прилеглої території, центр матиме спеціальний спортивний майданчик, вулики та місце для рибальства.

Спільними зусиллями
Василина зізнається, що без підтримки друзів, команди, волонтерів та благодійних організацій проект був би неможливий. Проект фінансується за рахунок пожертв великого бізнесу, донорських внесків та благодійних організацій. Колектив по створенню центру активно співпрацює з різними фондами, приймаючи як фінансову, так і матеріальну допомогу.
Допомога пораненим військовим є одним із пріоритетних напрямків діяльності неприбуткової організації «Громада», тому кошти в сумі $5,000, які були спрямовані на розбудову реабілітаційного центру «4.5.0. Прикарпаття» допомогли пришвидшити день відкриття закладу.
Як зазначає керівниця центру, за ці кошти вдалось зробити стелю у великому реабілітаційному центрі, а саме: утеплення стелі та встановити грельяту, а в інших кімнатах утеплити та поставити натяжні стелі, що допомогло пришвидшити завершення основних нюансів ремонту.
Фінансування таких і подібних проєктів можливе завдяки активній участі наших донорів, тому будь який донат має значення і змінює життя на краще, сприяє оздоровленню наших Героїв.
Будь ласка підтримуйте наші ініціативи й надалі, зробити свій донат можна за посиланням:
https://www.paypal.com/donate/?cmd=_s-xclick&hosted_button_id=SAYBXMBXRBU7W

Про центр реабілітації
“4.5.0. Прикарпаття” стане місцем фізичної та психологічної реабілітації, допомоги у соціалізації та працевлаштуванні. Команда планує, що кожен ветеран отримає тут безкоштовну допомогу. Центр пропонуватиме індивідуальні та групові заняття, навчання технікам самодопомоги та соціальної інтеграції. Крім того, звернутись за допомогою до центру зможуть не тільки військові, а й їхні сім’ї.
Наразі центр готовий до відкриття. Вже встановлено стелі, світло, готові стіни та закуплено необхідне обладнання. Відкриття заплановано на кінець серпня, але вже у липні розпочнуться пілотні кейси.

Заклик до дії
Василина Перегуда закликає всіх, хто має подібні ідеї, не боятися їх реалізовувати та шукати підтримку. Вона нагадує слова свого чоловіка: «Якщо не ми, то хто? Якщо не зараз, то коли?» Її історія є натхненням для багатьох, демонструючи, як віра у свої сили та підтримка спільноти можуть змінити життя на краще.