«Ми хочемо змінити риторику про українських воїнів»: Михайло Ухман про фільм «Омега»
Українське кіно про війну часто асоціюється з болем, втратами та важкими історіями. Але чи можна говорити про війну інакше — через силу, характер і щоденну роботу українських військових? Саме таку зміну риторики прагне запропонувати кінопродюсер і співсценарист Михайло Ухман.
Його шлях до кіно розпочався не із кіношколи. Протягом років він працював журналістом, був добровольцем, перебував на фронті, спілкувався з військовими та документував їхню роботу. Ще до повномасштабного вторгнення Ухман переконався: Україна має сама розповідати світові історії про свою армію.
«Я не розумів, чому мої колеги не знімають класне військове кіно, як це роблять американці, як це роблять європейці», — згадує він.
Від журналістики до кіно
У 2018 році Михайло разом зі своїм другом Сергієм Коновалом, офіцером ЗСУ та добровольцем, розпочав серію документальних зйомок. Вони їздили Україною власним коштом, за підтримки волонтерів, збирали історії військових і працювали там, де про війну вже тоді потрібно було говорити значно більше.
Однією з таких історій став Донецький аеропорт. Перебуваючи на позиціях разом із військовими 80-ї бригади неподалік Донецька, Ухман почув розповіді безпосередніх учасників боїв і познайомився з реальними кіборгами.
Тоді й виникла ідея створити повнометражний фільм.
Протягом двох років команда збирала матеріали, спілкувалася з очевидцями та військовими. У результаті було зібрано близько 36 годин відеоматеріалів.
«Хочеш показати приклад, бери, створюй сам», — саме таким принципом Ухман пояснює рішення не чекати, поки хтось інший почне знімати українське військове кіно.
Важливою частиною цього шляху стала й робота з людьми, які вже створювали українське кіно. Серед них — Олег Сенцов, Ахтем Сеітаблаєв, акторка Лариса Руснак та інші представники кіноіндустрії. Саме практична робота поруч із ними, за словами Ухмана, стала для нього своєрідною школою.
Від болю — до сили
Сьогодні Ухман говорить про необхідність змінити підхід до українського військового кіно.
Він визнає, що його ранні роботи були сентиментальними й часто зосереджувалися на болю та емоціях. Але тепер, за його словами, команда прагне показувати інше — силу українських військових, їхній професіоналізм, характер і здатність виконувати надзвичайно складні завдання на високому рівні.
«Ми хочемо повністю змінити риторику про українських воїнів. Я розумію, війна — це біль, але такий героїзм, такі фантастичні речі, які творять наші воїни, ми маємо саме це показувати», — говорить продюсер.
Саме з таким підходом команда створила документальний фільм «Омега», який вийде в український прокат вже 1 жовтня 2026 року та буде показаний з листопада місяця за її межами.
Як народилася «Омега»
Ідея фільму виникла ще у 2022 році. Михайло Ухман розповідає, що задовго до цього, ще під час роботи на фронті, він жив і працював поруч із військовослужбовцями різних спецпідрозділів.
Серед них були представники батальйону Кульчицького, «Донбасу», «Азову» та загонів «Омеги». За його словами, про роботу цих підрозділів у той час говорили значно менше, аніж про деякі інші українські спецслужби та військові формування.
Саме тоді він уперше замислився над тим, щоб показати їхню роботу на екрані.
До реалізації ідеї долучилися продюсерка Олена Яковенко та режисерка Юлія Орленко. Проєкт отримав підтримку Держкіно, а згодом до його створення та промокампанії долучилися партнери й представники українського бізнесу та культури.
Окремо Ухман наголошує на ролі двох офіцерів «Омеги» — Андрія Приймаченка та Бісмарка.
Андрій Примаченко загинув під час обстрілу. За словами продюсера, він дуже хотів побачити цей фільм. Бісмарк також був одним із тих, хто підтримував ідею створення стрічки протягом кількох років.
Без інтерв’ю та «постановок»
«Омега» відрізняється від класичного документального кіно. Тут немає звичних для такого типу стічок інтерв’ю, де герої сидять перед камерою та розповідають свою історію.
Режисерка Юлія Орленко запропонувала побудувати фільм на спостереженні.
Знімальна група тривалий час перебувала лише поруч із військовими, поки ті не звикли до присутності камер. Надалі, команда виїжджала разом із ними на фронт. Одного разу знімальна група навіть потрапила під удар дрона та була змушена ховатися.
Військових знімали під час виконання завдань, тренувань, роботи у штабі, підготовки та повернення із завдань. Частину матеріалу бійці також знімали наживо на свої GoPro.
«Жодного інтерв’ю. Це все фільм, складений із живих спостережень», — пояснює Ухман.
У центрі історії — військовий із позивним Художник. Це не лише боєць, а людина, яка має сім’ю, кохає, чекає та береже своїх дітей. Водночас для своїх побратимів він стає другом, батьком, наставником і вчителем.
Саме через цю історію творці хотіли показати: за образом військового, який виконує складні бойові завдання, завжди є жива людина.
«Це точно не буде сумно»
Після українського прокату «Омегу» планують показувати за кордоном. У жовтні стрічка має взяти участь у кінофестивалі в Польщі, а з листопада команда працює над благодійними показами в інших країнах. Серед запланованих напрямків — США, Канада, Італія та Велика Британія. Один із показів у Детройті вже підтверджений.
Для Ухмана міжнародна аудиторія є особливо важливою. Він хоче, щоб фільм побачили не лише українці, а й представники української діаспори та іноземні глядачі.
Продюсер також переконаний, що українське кіно про війну має говорити із зовнішнім світом не лише мовою болю. Його позиція полягає в тому, що світові потрібно показувати силу українських військових і масштаб того, що вони роблять на фронті.
Попереду в команди — й інші не менш цікаві проєкти.
А поки першим випробуванням для «Омеги» стане зустріч із глядачем
«Подібного фільму вони ще не бачили. Я розумію, що вони бачили документальне кіно, я розумію, що вони бачили різне художнє кіно, але це буде новинка для глядачів», — говорить Михайло Ухман.
Він не хоче розкривати всі деталі стрічки, закликаючи глядачів просто прийти в кіно.
«Це точно не буде сумно. Будуть люди і сміятися, і пишатися. Буде круто».
