Лютий 2026

Під час Тижня України у Вашингтоні (1–7 лютого 2026 року) щось змінилося в тому, як у американській столиці говорять про відновлення України. Розмова вийшла за межі солідарності й перейшла до конкретики: проєктні портфелі, енергетичне обладнання, податкову статистику, економіку виборчих округів.

Один із центральних учасників тижня не зміг приїхати особисто. Олексій Кулеба, Віце-прем’єр-міністр України з відновлення та Міністр розвитку громад і територій, підключився дистанційно з Києва. Не заради символізму, а тому, що саме тоді він керував аварійними операціями в енергетиці після чергового масованого російського удару по українській електромережі. Його фізична присутність у країні була критично необхідною.

Водночас у Вашингтоні Олександр Романишин, радник з міжнародних питань Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, координував взаємодію з Конгресом і федеральними структурами та презентував національну рамку відновлення UR³.

Олена Малицька, директорка ISE Group — міжнародного аналітичного центру та корпоративного акселератора, представила нове дослідження, яке вперше кількісно оцінює економічний слід українсько-американського бізнесу в усіх 50 штатах США. Друге видання цього дослідження зараз розробляється у партнерстві з Nova Ukraine, що розширює громадське охоплення цього проєкту та зміцнює його роль як мосту між бізнесами діаспори й довгостроковою економічною співпрацею між США й Україною.

Єва Сігаєв, президентка Українсько-американської торгово-промислової палати (UACCI) — мобілізувала мережі діаспорного бізнесу та налагоджувала партнерства на рівні штатів.

Усі четверо погодилися на спільне інтерв’ю, щоб відповісти на запитання, яке дедалі частіше звучить у Вашингтоні — в кабінетах конгресменів, офісах губернаторів, інвестиційних компаніях і серед оборонних підрядників:

Що відбудова України насправді означає для Америки?

I. Війна і відновлення — одночасно

Журналіст: Пане Кулебо, на Тиждень України ви підключилися дистанційно, а не приїхали до Вашингтона. Чому для вас було важливо залишитися в Україні — і водночас брати участь у цій дискусії?

Олексій Кулеба: Тому що обидва обов’язки однаково критичні — і жоден із них не можна відкласти.

Зараз мій основний пріоритет — управління аварійними операціями в енергетиці. Ми перебуваємо в режимі постійної кризової координації: відновлюємо тепло, підтримуємо роботу систем водопостачання, стабілізуємо комунальну інфраструктуру під прямими ударами. Ця робота вимагає фізичної присутності та щоденного командного зв’язку з регіональними й муніципальними органами влади по всій країні.

Дозвольте передати масштаб. Уночі 3 лютого Росія завдала комбінованого удару — 61 ракета і 450 ударних дронів, більшість із яких — БпЛА типу Shahed. Це сталося в умовах екстремального холоду: мінус двадцять градусів. Наслідки були нищівними — понад 2 000 багатоповерхових житлових будинків у Києві та Харкові залишилися без опалення.

Це не рядок у брифінгу. Це місто, яке прокидається взимку без тепла. Це літні люди у висотках, сім’ї з дітьми, лікарні — усі раптово переведені в аварійний режим.

Наші енергетики працюють на абсолютній межі можливостей, відновлюючи системи під вогнем. І вони справляються — але кожен новий удар щоразу відкидає нас назад.

І все ж навіть після десяти чи більше годин щоденної аварійної координації ми знаходимо час і рішучість просувати порядок денний відновлення. Тому що якщо ми призупинимо відбудову до кінця війни, ми втратимо не просто будівлі. Ми втратимо громади. Ми втратимо економічну активність. Ми втратимо інституційну динаміку. І вартість відбудови згодом зросте в рази.

Саме тому я обрав дистанційну участь у Тижні України — бо ця платформа не є церемоніальною. Це одна з небагатьох можливостей узгодити позиції американських представників, партнерів на рівні міст і штатів, фондів і бізнесу навколо практичного порядку денного відновлення, який можна реалізовувати вже зараз. І я не міг дозволити собі втратити цю узгодженість лише тому, що мав бути в Києві.

Kuleba_1.jpg

Насамперед хочу щиро подякувати всім організаторам і американським партнерам, які зробили Тиждень України можливим: ISE Group, Українсько-американській торгово-промисловій палаті, членам Конгресу, федеральним агентствам — і особливо релігійним та філантропічним організаціям, які продемонстрували виняткове лідерство.

Американська філантропія справила реальний, вимірюваний вплив. Такі організації, як Samaritan’s Purse, фонд Slayton, фонд JEM та багато інших, не видають лише пресрелізи — вони доставляють обладнання, яке зігріває родини й підтримує роботу інфраструктури. Я знаю, що Кен Айзекс, віцепрезидент з програм і зв’язків з урядом Samaritan’s Purse, був присутній на Тижні України, і хочу висловити особливу вдячність за його особисту залученість і тривалу підтримку з боку організації. Таке лідерство нас надихає.

Журналіст: Яким є стан енергетичної стійкості України зараз — і що конкретно ви просите в американських партнерів?

Кулеба: Головний урок двох останніх зим такий: централізована інфраструктура стає мішенню. Коли Росія може вивести з ладу одну електростанцію і залишити цілий район без тепла, сама архітектура системи стає вразливістю.

Тому децентралізована енергетика — це вже не просто прагнення до модернізації. Це доктрина виживання.

Сьогодні децентралізовані енергосистеми буквально рятують життя. Завдяки значній підтримці Сполучених Штатів та американських організацій громади лише за останні тижні отримали понад 700 одиниць когенераційного обладнання, резервних генераторів, котлів і мобільних електростанцій. Це конкретне обладнання, яке підтримує роботу лікарень, водяних насосів, теплових вузлів і аварійних укриттів.

Kuleba_2.jpg

Але разові поставки — це не система. Нам потрібна структурна стійкість.

Саме тому ми створюємо Національний резерв мобільного енергетичного обладнання — стратегічний оперативний резерв, який можна швидко перекинути до будь-якої громади після удару по інфраструктурі. Його завдання конкретне: не допустити колапсу систем водопостачання та опалення під час ремонтів і не дати їм замерзнути взимку.

Для американських партнерів — виробників обладнання, логістичних компаній, енергетичних фірм — практичний висновок такий: Україна потребує стандартизованих, оперативно розгортуваних енергетичних пакетів, прив’язаних до муніципальних потужностей. Це не прохання про допомогу — це сформований закупівельний напрям.

Журналіст: Багато американських політиків запитують: навіщо відбудовувати зараз? Чому не дочекатися стабільності?

Кулеба: Тому що очікування породжує другу кризу поверх першої.

Якщо будинки залишаються зруйнованими, якщо опалення ненадійне, якщо школи не можуть нормально функціонувати — громади не можуть стабілізуватися. Люди виїжджають. Економічна активність руйнується. Муніципальні бюджети виснажуються. І відновлення стає не лише дорожчим, а й політично крихким.

Тому наші пріоритети — безперервні, а не відкладені.

Ми відновлюємо житловий сектор через механізми компенсацій і доступні програми ремонту пошкоджених будівель. Ми підтримуємо транспортні коридори — дороги, залізниці, порти, адже вони є хребтом внутрішньої зв’язності, військової логістики, експортних маршрутів і евакуаційних можливостей. Разом із донорами та партнерами ми забезпечуємо стабільність критично важливої транспортної інфраструктури. Українські порти є серцем ініціативи Президента Зеленського «Зерно з України», яка через нашу інфраструктуру підтримує глобальну продовольчу безпеку. Ми реалізуємо масштабний портфель муніципальних інфраструктурних проєктів — у сфері водопостачання, комунальних послуг, об’єктів цивільного захисту та енергоефективної модернізації. Нам терміново потрібні ресурси для відновлення мостів, комунальних мереж і укриттів — особливо в десяти регіонах, що зазнали найбільших руйнувань.

RDNA5.jpg

У лютому ми представили оцінку збитків RDNA5, підготовлену спільно зі Світовим банком, Європейським Союзом і ООН. Уже зараз очевидно: масштаб руйнувань є безпрецедентним. Саме тому так важливо не відмовлятися від довгострокових пріоритетів і продовжувати відбудову в усіх секторах.

Відновлення — це не планування на майбутнє. Це стабілізація сьогодні. А стабілізація вигідна не лише Україні, а й глобальним економічним системам, включно зі Сполученими Штатами.

II. Архітектура партнерства: UR³, регіони і Капітолійський пагорб

Журналіст: Пане Романишин, під час Тижня України ви презентували рамку UR³ як операційний хребет відновлення. Яку проблему вона вирішує — конкретно для американського губернатора, мера міста чи приватного інвестора, який хоче взяти участь?

Олександр Романишин: Проблема — у фрагментації. Коли йдеться про відновлення такого масштабу — сотні мільярдів доларів збитків, десятки секторів, 25 регіонів, тисячі муніципалітетів, — виникає ризик, що кожен партнер стикається з іншими дверима, іншим набором правил і іншою логікою залучення. Це відлякує від участі, особливо приватний капітал, якому потрібна передбачуваність.

UR³ — Відновлення, Реконструкція, Відбудова — розроблено саме для вирішення цієї проблеми.

Це операційна координаційна рамка, яка інтегрує центральний уряд, регіональні органи влади, муніципалітети, міжнародних донорів і приватний сектор в єдину систему. Мета — створити чіткий, структурований вхід для партнерів: передбачувані правила залучення, зрозумілі проєктні портфелі та механізми участі, які є зрозумілими для бізнесу й придатними до реалізації на рівні громад.

Якщо ви — губернатор США, ви повинні мати змогу побачити, який регіон України відповідає промисловому профілю вашого штату. Якщо ви — будівельна компанія, ви повинні знати, які інфраструктурні проєкти перебувають у роботі, на якому вони етапі та за якими правилами закупівель реалізуються. Якщо ви — фонд прямих інвестицій, ви повинні розуміти, які інструменти доступні: гранти, ДПП, змішане фінансування, спільне інвестування — і де саме вони застосовуються.

Саме це UR³ і покликаний забезпечити.

Журналіст: Угода про міста-побратими між Талсою і Сумами стала знаковою подією Тижня України. Чому муніципальне партнерство має значення у відновленні, що вимірюється сотнями мільярдів?

Романишин: Тому що реалізація відбувається на місцевому рівні, а довіра будується між людьми, а не між абстракціями.

Угода про міста-побратими між Сумами і Талсою, підписана під час Тижня України, створює інституційну основу для довгострокового співробітництва — з фокусом на муніципальний розвиток, відновлення інфраструктури, економічну взаємодію та обмін управлінськими практиками. У цьому процесі безпосередньо беруть участь українські регіональні представники, зокрема Сергій Дмитренко, директор Департаменту комунальної власності Сумської міської ради, та представники Сумської обласної адміністрації.

Це не символічний жест. Це масштабована модель. Штат — із регіоном. Місто — з громадою. Саме так і працює сучасне відновлення. Саме так будується довіра. Саме так залучаються інвестиції. Як зазначив Віце-прем’єр-міністр Кулеба під час Тижня України, ми закликаємо тиражувати цю модель по всій території Сполучених Штатів і України.

І це вигідно американській стороні теж, адже міста й штати США можуть обґрунтовувати свою участь конкретними результатами: обміном досвідом, мережами постачальників, закупівельними можливостями, проєктами з модернізації управління. Це перетворює «підтримку відновлення» на щось, із чим мер або губернатор може прийти до своїх виборців.

Українські регіональні лідери підсилили цей меседж у Вашингтоні. Микола Лукашук, голова Дніпропетровської обласної ради, підкреслив, що українські регіони працюють у логіці партнерства — з чіткою орієнтацією на спільні проєкти, спільну відповідальність і довгострокові результати. Саме на регіональному рівні відновлення перетворюється на конкретні рішення та їх виконання.

Romanishyn_USUBC.jpg

Журналіст: Під час Тижня України ви провели значний час на Капітолійському пагорбі. Що змінилося в розмовах із членами Конгресу?

Романишин: Найважливіший зсув — перехід від наративу, зосередженого виключно на безпеці, до наративу економічного партнерства.

Надто довго Україна обговорювалася на Капітолійському пагорбі переважно в геополітичних і оборонних термінах. Це важливий фрейм — але він неповний. Він не відповідає на запитання, яке кожен член Конгресу чує від своїх виборців: що це означає для мого округу?

Ми привезли дані, щоб відповісти на це запитання.

Через «Дослідження економічного впливу українсько-американського бізнесу», проведене ISE Group у партнерстві з UACCI, ми продемонстрували: компанії, засновані українцями в США, генерують близько 55–58 мільярдів доларів щорічного доходу, підтримують приблизно 300 000 американських робочих місць, виплачують близько 24 мільярдів доларів заробітної плати щорічно та сплачують приблизно 8–9 мільярдів доларів федеральних, штатних і місцевих податків щороку.

Ці компанії працюють у всіх 50 штатах. Вони охоплюють технології, виробництво, роздрібну торгівлю, будівництво, логістику, професійні послуги. Вони не сконцентровані на узбережжях — це справді загальнонаціональна економічна мережа.

Коли ви заходите в кабінет конгресмена і демонструєте, що компанії, засновані українцями у його окрузі, створюють місцеві робочі місця та сплачують місцеві податки, розмова кардинально змінюється. Україна перестає бути справою зовнішньої політики. Вона стає внутрішньою економічною реальністю.

Показовий приклад: після нашої зустрічі з конгресменом Майком Квіглі він публічно визнав внесок українсько-американського бізнесу в економіку Чикаго, зауваживши, що місто є домом для понад 3 000 українських підприємств, які створюють робочі місця, стимулюють інновації та генерують економічне зростання. Він заохотив нас знайомити більше українсько-американських підприємців з його колегами в Конгресі — і вказав на конкретних членів обох партій, до яких нам варто звернутися.

Саме таке двопартійне, прив’язане до інтересів округів залучення і робить підтримку стійкою.

Прямим результатом Тижня України стало досягнення домовленості про організацію закритого бізнес-заходу на Капітолійському пагорбі у квітні — приуроченого до Весняних нарад МВФ і Світового банку, коли провідні глобальні економічні гравці зберуться у Вашингтоні.

Захід відбудеться безпосередньо на Капітолійському пагорбі. Його формат — не промови, а структурований діалог між українсько-американськими бізнес-лідерами, членами Конгресу, сенаторами, їхніми співробітниками та федеральними стейкхолдерами. Мета — продемонструвати на реальних кейсах і реальних даних: діаспорний бізнес уже сьогодні створює американські робочі місця — і завтра готовий стати рушієм відновлення України.

А в травні, під час Інвестиційного саміту SelectUSA (3–6 травня 2026 року) — флагманського заходу Міністерства торгівлі США із залучення міжнародних інвестицій, — ми інтегруємо порядок денний відновлення України у федеральні комерційні програми, представляючи можливості реконструкції безпосередньо штатам і компаніям США.

Ця послідовність — навмисна: політичне вирівнювання у квітні, комерційне залучення у травні. Саме так відновлення стає вбудованим в американську економічну архітектуру — не як разова ініціатива, а як постійний партнерський трек.

III. Вплив бізнесів української діаспори на економіку штатів

Журналіст: Пані Малицька, ваше дослідження з ISE Group, здається, змінює те, як Вашингтон сприймає українську діаспору. Що виявило ваше дослідження — і що здивувало американських політиків?

Олена Малицька: Найсильнішою була реакція на масштаб.

Більшість людей у Вашингтоні — навіть ті, хто добре знайомий з Україною, — не уявляли, що компанії, засновані українцями в США, є структурно значущим сегментом американської економіки.

Дозвольте помістити ці цифри в контекст: близько 45 000 підприємств, заснованих українцями, у всіх 50 штатах. Приблизно 55–58 мільярдів доларів щорічного обороту — це можна порівняти з ВВП такого штату, як Північна Дакота. Близько 300 000 підтримуваних американських робочих місць. Приблизно 24 мільярди доларів виплаченої заробітної плати щорічно. Близько 8–9 мільярдів доларів податкових надходжень — що можна порівняти з річними бюджетами кількох штатів США.

Malytska.jpg

Ці компанії не сконцентровані в кількох анклавах. Вони охоплюють усі основні галузі — технології, виробництво, роздрібну торгівлю, будівництво, логістику, професійні послуги — і створюють робочі місця від Каліфорнії та Нью-Йорка до Флориди, Іллінойсу, Техасу і Пенсильванії.

Один із найбільш вражаючих результатів — домінування технологічного сектору. Майже половина зайнятості в українсько-американських компаніях зосереджена в технологічних галузях: розробці програмного забезпечення, штучному інтелекті, хмарних сервісах, кібербезпеці, ІТ-послугах. Багато з цих компаній працюють у режимі подвійного ринку: вони мають команди і в США, і в Україні, створюючи фактично трансатлантичний інноваційний коридор.

Для американських інвесторів це означає доступ до висококваліфікованих інженерних кадрів за конкурентними витратами. Для українських екосистем — інтеграцію в американські ринки та мережі капіталу.

Деякі стартапи, засновані представниками діаспори, стали справжніми американськими технологічними історіями успіху. Згадайте Grammarly або GitLab — компанії з українським корінням, нині оцінені більш ніж у мільярд доларів і такі, що наймають сотні американців. Українські засновники в сукупності залучили понад 25 мільярдів доларів венчурного капіталу, значна частина якого живить інновації в США.

І понад 90% компаній, які ми опитали, планують подальше розширення у Сполучених Штатах. Це сигнал довгострокової інтеграції, а не тимчасової релокації.

Партнерство з Nova Ukraine дає другому виданню дослідження більше, ніж просто видимість: воно відкриває доступ до громадських мереж, розширює можливості публічного залучення і посилює здатність перетворювати результати дослідження на довготривалі партнерства по всіх Сполучених Штатах. Це особливо важливо для проєкту, покликаного не лише вимірювати економічний вплив, а й будувати довгострокові зв’язки між компаніями, заснованими українцями, американськими громадами та порядком денним відновлення України.

Висновок такий: українсько-американські підприємці — це будівничі, а не отримувачі допомоги. Вони зміцнюють американську економіку через робочі місця, інновації та податкові надходження — зберігаючи при цьому зв’язки, які можуть допомогти відновити Україну.

Журналіст: Пані Сігаєв, враховуючи цей економічний слід, як насправді мобілізується українсько-американська бізнес-спільнота? Як виглядає «діаспорна бізнес-дипломатія» на практиці?

Єва Сігаєв: Вона виглядає так: ви заходите в кабінети конгресменів із даними про місцеві робочі місця — а не з апеляцією до співчуття.

Ми називаємо це бізнес-дипломатією, тому що вона використовує вже наявний економічний слід — компанії, зайнятість, податкові надходження, місцеву довіру — як інструмент структурованого партнерства між американськими громадами та потребами відновлення України.

Під час Тижня України ми провели спеціалізований форум за участю представників української бізнес-діаспори в США, зосереджений на практичному питанні: наскільки ці підприємці готові долучитися до відновлення України — і за яких умов?

Відповідь була однозначною: лідери діаспорного бізнесу готові повернутися в Україну з капіталом, досвідом і командами. Вони готові входити в українські проєкти як інвестори або операційні партнери. Вони прагнуть працювати безпосередньо з громадами та регіонами у форматі спільних проєктів.

Але вони також чітко сформулювали запит: їм потрібні зрозумілі правила, передбачувані інструменти та структурований механізм входу в економіку відновлення. І саме тут UR³ стає актуальним — він забезпечує інтерфейс між готовністю бізнесу та потребами громад.

Щодо нашої роботи по штатах: ми йдемо округ за округом, показуючи американським посадовцям тверді дані про те, як компанії, засновані українцями, підвищують місцеву зайнятість, заробітні плати й економічну активність у їхніх округах. Коли член Конгресу бачить, що українсько-американські компанії в його окрузі генерують значні податкові надходження і створюють робочі місця, підтримка України стає внутрішнім питанням — а не абстракцією зовнішньої політики.

Ми інтегрували нашу платформу, очолювану діаспорою, UA2USA, в офіційну національну рамку відновлення України — щоб ця співпраця була вбудована в процес від самого початку, а не додана як запізніла надбудова.

А квітневий захід на Капітолійському пагорбі, про який згадував пан Романишин, — це безпосередній результат такої роботи. Ми прагнемо, щоб сенатори, члени Конгресу, їхні співробітники та американські бізнес-лідери почули з перших вуст: діаспорний бізнес уже сьогодні створює американські робочі місця — і завтра готовий стати рушієм відновлення України. Якщо ми зможемо продемонструвати, що підтримка відновлення України означає нові контракти для американських будівельних компаній, нові партнерства в R&D для технологічного бізнесу, більше робочих місць у таких штатах, як Оклахома, Іллінойс або Пенсильванія, — це меседж, що виходить за межі партійних ліній.

Щоб поглибити цю роботу, українсько-американські підприємці та організації запрошуються ділитися своїми кейсами через UA2USA. Бізнес-кейси з усіх Сполучених Штатів допоможуть показати, як компанії, засновані представниками діаспори, створюють робочі місця, мобілізують інвестиції, розширюють експорт і зміцнюють місцеві громади — водночас будуючи тривалі мости між американською економікою та відновленням України. Поділіться своєю історією: ise-group.org/yourstory

Журналіст: Пане Віце-прем’єр-міністре Кулебо, фінальне запитання. Для американського читача — власника бізнесу, інвестора, депутата законодавчих зборів штату, — який досі запитує: «А що від цього маємо ми?» Яка ваша відповідь?

Кулеба: Моя відповідь пряма: відновлення України — це не акт благодійності з боку Америки. Це стратегічна інвестиція, яка приносить результати.

Ми захищаємо ту саму демократичну та економічну архітектуру, яка лежить в основі американського добробуту. Але, крім спільних цінностей, є й конкретні, відчутні економічні виміри.

Інфраструктурні контракти. Україна потребує відновлення доріг, мостів, портів, електромереж, житла та муніципальних систем. Це ринок для американських інженерних, будівельних і виробничих компаній.

Енергетична модернізація. Перехід до децентралізованої енергетики створює попит на американські генератори, когенераційні установки, сонячні системи та технології управління мережами.

Оборонне спільне виробництво. Передова лінія фронту України стала випробувальним полігоном для сучасних технологій — дронів, кіберзахисту, систем на основі штучного інтелекту. Американські оборонні компанії можуть спільно розробляти та отримувати доступ до інновацій, перевірених у реальних бойових умовах.

Критичні сировинні ресурси. Україна має значні запаси титану, літію та інших мінералів, критично важливих для американської аерокосмічної галузі, електромобілів і передового виробництва. Інвестиції в українські ланцюжки постачання зменшують залежність Америки від джерел, контрольованих противниками.

Стійкість ланцюжків постачання. Відновлена, стабільна Україна, інтегрована в європейські та трансатлантичні ринки, зміцнює економічну мережу, від якої виграють і Сполучені Штати.

Коли Україна відновлює порти — виграють американські експортери. Коли Україна модернізує енергомережі — виграють американські виробники обладнання. Коли Україна розвиває оборонні R&D — американські компанії отримують інновації, перевірені в реальних бойових умовах.

Ми не просимо символічної солідарності. Ми пропонуємо структуроване партнерство. І ми готові його реалізувати. Цей Тиждень України у Вашингтоні був не про прохання про більшу допомогу. Він був про побудову спільної архітектури — де американські міста стають партнерами українських громад, де американські компанії заходять у зрозумілі проєкти, а 55-мільярдний економічний слід української діаспори стає мостом між двома економіками.

Відновлення вже почалося. І у Вашингтоні дедалі більше розуміють: це не лише українська необхідність — це американська можливість.

Про учасників

ISE Group — міжнародний аналітичний центр і корпоративний акселератор, що працює у Вашингтоні, Києві та Варшаві. Організація діє на перетині публічної політики, інновацій, підприємництва та міжсекторних партнерств, з'єднуючи уряд, бізнес, університети, R&D-центри та технологічних гравців задля економічної модернізації і сталого зростання. Визнана Financial Times найкращим інноваційним хабом у Європі, ISE з 2018 року підтримала понад 3 000 стартапів, допомогла 200+ компаніям вийти на глобальні ринки, побудувала 70+ корпоративно-стартапних партнерств і підготувала 50+ досліджень та ринкових аналізів. Через такі ініціативи, як UA2USA, ISE перетворює докази на практичну взаємодію з інвесторами, політиками та громадами — як в Україні, так і в Сполучених Штатах. (ise-group.org)

Українсько-американська торгово-промислова палата (UACCI) була створена для об'єднання та зміцнення українсько-американського підприємництва. Штаб-квартира організації розташована в Чикаго, і вона об'єднує бізнес-лідерів, експертів і фахівців для розширення можливостей компаній українського походження в США та за їх межами, надаючи консультаційну, юридичну, освітню, фінансову та ринкову підтримку українсько-американській бізнес-спільноті. У контексті цієї ініціативи UACCI слугує практичним мостом між компаніями, заснованими представниками діаспори, місцевими бізнес-мережами та американськими інституційними та торговельними можливостями. (ukrainianamericanchamber.org)

UA2USA — платформа, покликана зробити економічний внесок компаній, заснованих українцями в США, видимим, вимірюваним і таким, що відкриває можливості для дій. Спираючись на «Дослідження економічного впливу українсько-американського бізнесу» — першу верифіковану загальнонаціональну карту такого роду — платформа документує діаспорну мережу з 45 000+ підприємств у всіх 50 штатах США, які генерують близько 60 мільярдів доларів щорічного доходу, підтримують близько 300 000 американських робочих місць та сплачують приблизно 8–9 мільярдів доларів у вигляді податків. UA2USA працює на перетині даних, політики та міжсекторного партнерства: вона з'єднує діаспорних підприємців з американськими інвесторами, федеральними і штатними економічними програмами та інституційними мережами, водночас вносить перевірені дані в двосторонні політичні дискусії щодо торгівлі, розвитку ринку праці та відновлення України. Перекладаючи строгі дослідження в практичне залучення — між урядом, бізнесом і громадянським суспільством — UA2USA представляє українсько-американську бізнес-спільноту не як історію вимушеного переселення, а як рушійну силу трансатлантичного економічного зростання. (ise-group.org/media_research/ua2usa)

Українсько-американські підприємці та організації запрошуються ділитися своїми бізнес-кейсами та корпоративними історіями безпосередньо через платформу: ise-group.org/yourstory