«Мандрівні Зірки» : Історія створення першого українського театру в Каліфорнії

Ліза Гоц

Попередній слайд
Наступний слайд

Відома своїм ентузіазмом і відданістю українській культурі, Олена Біляк ‒ філолог за освітою ‒ майже три десятки років тому приїхала до Сполучених Штатів Америки з рідного Львова. Її історія переселення почалася у період горбачовської еміграції, коли багато українців шукали нової долі на заході. Олена зі своєю сім’єю оселилася в Сан-Франциско, одному з найдорожчих, але водночас найатмосферніших міст нашої планети. Попри всі труднощі адаптації, які принесло нове життя в іншій країні, вона не тільки зберегла, але й розвинула свої культурні корені, перетворюючи свій досвід на користь для громади.

В Україні Олена працювала вчителькою, поєднуючи педагогічну діяльність з організацією театрально-дискусійного клубу для учнів. Вона почала викладати ще на п’ятому курсі університету, і її перший випускний клас був лише на чотири роки молодший за неї. У цьому клубі вона відкрила для себе і своїх учнів світ театру, організовуючи вистави та дискусії. Театр став не просто захопленням, а справжнім покликанням, що пізніше знайде своє відображення в її американському житті.

У Каліфорнії Олена продовжила працювати з дітьми та підлітками, передаючи їм свою любов до театрального мистецтва. Вона запропонувала дітям займатися театром і проводити вистави, вбачаючи в цьому можливість не тільки навчити їх сценічному мистецтву, але й зберегти українські традиції, культуру та мову в діаспорі. Проте, бажання створити щось більше, ніж дитячі вистави, завжди жило в її серці.

Минулого року доля знову звела Олену з театром, цього разу через соціальні мережі. Випадкове повідомлення від української драматургині Єлени Петровської, що проживає в Німеччині, стало початком великого шляху. Пані Петровська запропонувала Олені Біляк ознайомитися з її п’єсою “Риби не плачуть”, яка була присвячена трагедії Маріупольського театру і долі його акторки. Враження від прочитаного були настільки сильними, що Олена не змогла залишитися осторонь і вирішила поставити цю п’єсу, хоча й не мала досвіду роботи з дорослими акторами.

“Це був шок. Це неймовірна п’єса про Маріуполь, про акторку з розгромленого театру. Надзвичайно емоційна,” ‒ згадує Олена Біляк про свої перші враження від прочитання твору. Вона навіть розповідає, як плакала, читаючи п’єсу, і сумнівалася, чи зможе її поставити. Проте авторка п’єси, яка спостерігала за Оленою і її діяльністю, була впевнена в її силах і надихнула її на цей крок.

Олена знайшла талановиту акторку Лану Щербакову, професійну актрису з Одеси, яка кілька років тому переїхала до США. Разом вони почали працювати над постановкою. Акторка, хоч і була одеситкою, проте добре володіла українською мовою, що стало важливим фактором, коли виникла ідея представити п’єсу двома мовами. Після отримання українського перекладу Олена і її команда вирішили грати виставу як українською, так і російською мовами, щоб охопити якнайбільше глядачів.

Вистава “Риби не плачуть” стала першою великою роботою Олени Біляк з дорослими акторами. Її прем’єра відбулася в невеликому російськомовному аматорському театрі Ю в Сан-Матео. Зала, розрахована на 70 місць, була переповнена. Люди приходили на виставу з усіх куточків міста, а також з сусідніх районів. Цей несподіваний успіх став справжнім відкриттям для Олени, яка зрозуміла, що український театр у Каліфорнії має величезний потенціал і може знайти свого глядача.

“Ми переживали, сиділи в гримерці і не могли повірити, що до нас на виставу прийшло стільки людей. Нас ніхто не знає, але люди повірили нам, і у нас був sold out,” ‒ згадує Олена той вечір. Цей успіх надихнув її на подальші дії.

Олена вирішила офіційно зареєструвати український театр під назвою “Мандрівні зірки”. Назва була натхнена романом Шолома Алейхема, в якому ця ідея й стала символом для нового українського театру, який також змушений «мандрувати» без постійної сцени, знаходячи притулок у різних театральних просторах Каліфорнії.

На цьому діяльність Олени не завершилася. Вона продовжує шукати матеріали для нових вистав і знаходить підтримку серед місцевої української громади. Пані Олена згадує, як через соціальні мережі їй вдалося зібрати групу волонтерів і акторів, які готові були допомогти з організацією та постановкою вистав. Серед цих людей, які шукають своє місце в світі театру, були як професійні актори, так і аматори, які мали невеликий досвід роботи в театрі, але велике бажання працювати.

Зараз театр “Мандрівні зірки” готує до показу свою першу велику виставу ‒ лекцію-презентацію про видатного українського режисера Леся Курбаса, одного з найвизначніших діячів театрального мистецтва України. Олена вибрала три сцени з трьох найвідоміших вистав Курбаса за Кулішем для цієї презентації: “Мина Мазайло”, “Маклена Граса” та “Народний Малахій”. Вона прагне не лише представити ці твори, але й розкрити їхній глибокий зміст, показати, як ідеї Курбаса вплинули на розвиток українського театру.

“Лесь Курбас ‒ це неймовірно важлива фігура як для українського, так і для європейського театру. Він має бути відомим не тільки в Україні, але й у світі,” ‒ переконана Олена. Вона хоче, щоб українська діаспора в Каліфорнії знала і розуміла, наскільки великий вклад зробив Курбас у розвиток театрального мистецтва, і щоб через ці вистави передавалася українська культурна спадщина.

Важливо зазначити, що всі кошти, зібрані від продажу квитків на вистави театру “Мандрівні зірки”, Олена та її команда направляють на допомогу Україні. Під час війни кожен долар, зібраний від культурних заходів, йде на підтримку різних фондів, які допомагають постраждалим від війни. Олена розповідає, що всі кошти від показу вистави «Риби не плачуть» надійшли то трьох різних волонтерських фондів в Україні.

“Все, що ми робимо, має бути спрямоване на перемогу. Інакше це дуже сумно ‒ робити щось без мети. Зараз усе має бути націлене на допомогу Україні,” ‒ зазначає Олена, підкреслюючи, наскільки важливо надання допомоги найбільш незахищеним верствам населення, в першу чергу дітям-сиротам. З цією метою свою прем’єрну виставу “Лесь Курбас. Розумний Арлекін” “Мандрівні зірки” покажуть глядачам Сан-Франциско та Бей-Ерії, і кошти виручені під час цього заходу будуть спрямовані на користь неприбуткової організації “Громада” та її фундації “Ангелик”. Дана організація вже напротязі 7 років надає допомогу дітям-сиротам України, оплачує придбання медичного обладнання та фінансує різноманітні освітні програми.

Театр “Мандрівні зірки” має амбітні плани на майбутнє, тож бажаємо їм успішної прем’єри і втілення в життя всіх планів на численних сценах Америки!