Зимове.

Лютий, 23, отримую вітання, дивно чи навіть прикро.

Вітають виключно чоловіків. Чи жінки не носили погони теж, але про них тиша?

Випало мені офіцерство в неіснуючій більше країні, яка тримала народи в ярмі. Чи можливо її захищати?

І перший ворог у тієї країни був ‒ США, а її правонаступник воює з Україною?

То що святкувати? Чи не час забути совєтські обряди?

Натомість, 23 лютого є роковини видатного киянина, пишаємось ним, а не армією, на руках якої є українська кров, є Голодомор.

Київ цікавий тим, що в ньому жило багато людей, яких направду можна було назвати Диваками. Вони були різними, але об’єднувало їх вміння бути неординарними, не такими, як усі, вміння бути диваками, в доброму сенсі цього слова. А ще вони мали дуже гарне почуття гумору. До таких диваків я відношу Казимира Малевича! Він навчався у видатній художній школі Миколи Мурашко і став родоначальником нового напрямку в мистецтві ‒ супрематизму, де була відсутня зображальність, а були тільки колір і форма. У 1915 році в Петербурзі відбулась виставка «0,10», «0» ‒ як символ початку відліку нової епохи супрематизму, а 10 ‒ це була кількість художників, які брали участь у виставці. Усе відбувалось таємно, картини вивішувалися в ніч перед відкриттям, щоб ніхто їх не побачив. Малевич повісив свій, тоді ще нікому не відомий «Чорний квадрат», який, до слова, в каталозі називався «Чорний чотирикутник», на покутті, де зазвичай висіли ікони. Це був геніальний PR-хід, всі, хто входили на виставку, автоматично дивилися в цей кут і про картину відразу заговорили, назвавши «іконою російського авангарду». У Малевича було вроджене почуття гумору. Під деякими своїми роботами він вказував, «що зміст даної картини автору невідомий». І навіть свій похорон він сам зрежисерував: відчуваючи наближення смерті, він спроектував для себе скляну чорну труну у формі хреста. Художник попросив, щоб його поховали в цій труні з розкинутими руками, в білій сорочці, чорних штанах і червоних туфлях. А чорний, білий і червоний ‒три головні кольори у супрематизмі.

Нещодавно провели дослідження, які картини в світі найбільш впізнавані. З’ясувалось, їх дві ‒ це “Джоконда” Леонардо да Вінчі і “Чорний квадрат” Казимира Малевича. Ми можемо пишатися, що одним з двох найвідоміших в світі художників є наш Казимир Малевич, який народився в Києві 23 лютого 1879 року.

З Днем народження, київський диваче Казимире Малевичу!

(Олександр Гарний)