English version

7 кроків до перемоги

Олесь Доній

Спільне бажання всіх нормальних українців ‒ досягти перемоги у війні з фашистською росією. Та завершення війни найближчим часом не видніється. Путін взяв курс на виснажливу довготривалу бійню, в якій крок за кроком перемелюється українське населення, винищується інфраструктура, та повільно віджимаються скривавлені метри території.

В цій ситуації багато практик і дій, які проводяться українською владою не виглядають вповні адекватними відповідями новим викликам, і потребують вчасного корегування. Та під час довготривалої війни після повномасштабного вторгнення зв’язок між владою і суспільством поступово зменшується. Десятиліттями такий зв’язок в Україні забезпечувався виборчими процесами і процедурами, коли як влада, так і контреліти змушені були дослуховуватися до своїх громадян, сподіваючись на електоральну підтримку. Нині влада категорична налаштована не знаходити можливості для проведення виборів під час воєнних дій, хоча ї конституційні 5-річні терміни Президента і Верховної Ради вже і вичерпалися. В цій ситуації, одним з небагатьох факторів, які дають хоч якийсь мінімальний шанс, що влада почує альтернативну думку, є ініціатива різноманітних петицій та публічних обговорень.

«7 кроків до перемоги» ‒ це ініціатива Святослава Дубини, яка пропонує достатньо системні кроки для виходу країни з кризи та посилення системи опору російській агресії. Святослав Дубина ‒ нині військовослужбовець Збройних сил України, старший лейтенант, 24 лютого 2022 року пішов добровольцем, брав участь у звільненні Харківщини, воював на Луганщині, і отримав поранення. Отже, Дубина не сторонній експерт, а людина, яка перебуває у гущі війни, тож його пропозиції як мінімум варто ретельно проаналізувати. Свої «7 кроків до перемоги» він зареєстрував на офіційному державному сайті петицій, де вони набрали необхідні 25 тисяч голосів для розгляду всього за 2 дні, після чого можливість поставити додаткові підписи у підтримку була відключена.

Тепер навколо «7 кроків» в країні формується ціле коло інтелектуалів, документ вже набув статусу колегіальності, і розпочинається кампанія з проведення всенародного опитування щодо підтримки цього документу.

Які конкретно кроки пропонуються і чому?

Крок перший

Скорочення державного апарату на 80%. Приведення кількості чиновників, поліціянтів, податківців, митників і робітників силових структур у відповідність до умов особливого періоду. З цього кадрового резерву скорочених держслужбовців всіх чоловіків призовного віку мобілізувати до армії.

Нині ж до армії проводиться мобілізація часто випадкових і немотивованих людей, натомість кілька сотень тисяч представників поліції та силових структур, тобто, людей, які вміють володіти зброєю, виведені поза мобілізацію.

Крок другий

Забезпечити поступову ротацію всіх держслужбовців, які не брали участі в бойових діях по захисту держави, на тих, хто участь в бойових діях брав. Надалі працювати в держустановах повинні мати право тільки громадяни, які брали участь у бойових діях, активно допомагали фронту та мають відповідні здібності та компетенцію.

Нині ж ті, хто знаходяться у владі, відчувають себе «елітою», якої війна стосується не на практиці, а на словах.

Крок третій

Замінити примусову мобілізацію контрактним рекрутингом на добровільній основі. Обов’язкова мобілізація лишається лише для представників силових структур і держслужбовців. Забезпечити рекрутів-добровольців високими зарплатами, державним страхуванням життя, депозитом на випадок поранення або загибелі, соціальним пакетом пільг, який передбачає гранти після демобілізації на освіту для військового і його дітей, гранти на підприємницьку діяльність і підвищену пенсію.

Крок четвертий

Провести кадровий аудит в армії, мета якого прибрати штабну бюрократію. В армії повинні залишитися тільки ті військовослужбовці, які забезпечують реальну боєздатність. Ввести в армії принцип: кар‘єрне просування і нагороди отримують тільки ті офіцери, які не втрачають особовий склад. Загибель особового складу має розглядатися як надзвичайна подія та розслідуватися. Винні у загибелі мають обов’язково понести покарання.

Крок п’ятий

Перерозподілити державний бюджет таким чином, щоб основна його частина ‒ не менше 80%, витрачалася на потреби армії й оборони країні. Фінансування життя в тилу повинно передбачати тільки витрати на критично важливу інфраструктуру. Заборонити на час ведення бойових дій фінансування робіт по благоустрою, будівництву нових споруд і доріг, ремонту вже наявних доріг і об‘єктів що не належать до оборони країни й критичної інфраструктури.

Крок шостий

Ввести режим воєнної економіки. Для цього максимально забезпечити держзамовленнями на виготовлення зброї й оснащення армії українські підприємства і підприємців. Заборонити втручання в їх роботу державних і правоохоронних органів. Забезпечити пільгове пріоритетне кредитування виробників зброї. Запровадити спрощене оподаткування усім суб’єктам підприємницької діяльності з адмініструванням через банківську систему без участі податківців. Податкова має бути скорочена до 1,000 осіб, звільнені чоловіки мобілізовані.

Крок сьомий

Відкрити західні кордони України для вільного пересування громадян.

Заборона на виїзд повинна бути тільки для держслужбовців. Передати охорону наших кордонів і функції митників та прикордонників на наших західних кордонах європейським партнерам. Митників і прикордонників з цих ділянок кордону відправити в бойові частини ЗСУ.

Закриття кордонів для чоловіків ‒ навіть не помилка, а шкідництво. Ця заборона була вчинена під приводом допомоги для наповнення армії, насправді ж, вона наносить шкоду для армії. За твердженням Святослава Дубини спіймана немотивована людина, відправлена в армію є не просто баластом, а небезпекою на фронті. Натомість, тисячі прикордонників, тобто навчених і озброєних військовослужбовців на західному кордоні захищають по суті країни НАТО від українців, що є абсурдом. Окрім шкоди для армії, заборона виїзду є також колосальним ударом по економіці, освіті, демографії та демократії.

Якщо проаналізувати пропозиції Святослава Дубини, та групи інтелектуалів, які ґрунтуються навколо «7 кроків до перемоги», то вони спрямовані на:

‒ скорочення державного апарату, зменшення бюрократії під час війни та вичищення колаборантів та боягузів з влади, оскільки не всі чиновники погодяться йти на фронт та ризикувати життям заради держави;

‒ суттєве скорочення бюджету, невоєнних витрат і вивільнення коштів на воєнні потреби;

‒ призначення на ключові посади державників, що підтвердили своїми діями жертовність та право займатись функціями державного управлінням під час та після війни;

‒ не фейкову, а реальну люстрацію державних чиновників і унеможливлення їх повернення через суд, оскільки повернення на робоче місце діючим законом буде вимагати участь у бойових діях;

‒ дозвіл залишитись на робочих місцях саме тим посадовців, що вже пройшли тест на державність ‒ приймали участь в бойових діях і вже є моральними авторитетами ‒ державниками;

‒ ротацію на фронті та заміну бійців, що втратили боєздатність і вже фізично і морально не можуть більше перебувати в зоні бойових дій;

‒ допомогу діючим можновладцям в режимі реального часу, усвідомити потреби на фронті та побачити помилки в організації управління державою;

‒ підвищення ефективності державного управління, і нарешті постановку країни на військові рейки, оскільки наповнить державний апарат та органи влади добровольцями та людьми, що мають емпатію, підтвердили свою жертовність і точно знають, що потребують бійці на фронті, і яка ціна зволікання в прийнятті рішень.

Можливо деякі пропозиції Святослав Дубини виглядають надміру різкими, і навіть дещо наївними. Та ситуація всередині країни надто загрозлива, ми повинні виграти у війні з фашистською росією, і поки влада не дозріє до усвідомлення необхідності проведення виборів, слід шукати можливості для виправлення ситуації вже. Однією з таких пропозицій по посиленню України і є «7 кроків до перемоги». Аналізуємо.