Чи дійсно вдалося реанімувати переговорний процес, повʼязаний із завершенням російсько-української війни? Чи може недовгий мир в Олешках стати прецедентом для нових гуманітарних операцій? І чи можуть домовитися між собою російська, українська й американська делегації, якщо вони, звісно, зустрінуться в Абу-Дабі, хоч про щось?

Якщо розмістити події останніх тижнів у хронологічній послідовності, ми зможемо побачити майстерно розроблену російську спецоперацію, спрямовану на доказ ефективності миротворчих зусиль президента Сполучених Штатів Дональда Трампа напередодні проміжних виборів до американського конгресу.

Отже, 9 жовтня. Українська делегація у Вашингтоні проводить перемовини із американськими посередниками в присутності європейців. І тут стає відомо про телефонну розмову Трампа і Путіна, під час якої президенти домовляються про постачання російського дизелю до Штатів і тимчасове призупинення санкцій проти російської нафти. Володимир Зеленський називає це «інвестиціями у війну», зʼявляються повідомлення про проблеми із наданням розвідувальної інформації та із швидкістю «Старлінків». Президент США оголошує про «енергетичне перемирʼя», про яке не знають ані у Києві, ані у Москві. Проте дипломатичний процес триває. 19 жовтня в Осло лідери України, Норвегії та Фінляндії зустрічаються із Стівом Віткоффом для опрацювання спільних пропозицій, які американський посередник озвучує російському президенту 21 жовтня під час багатогодинних перемовин у Санкт-Петербурзі. За підсумками цієї зустрічі домовляються провести консультації російської, української та американської делегацій. Помічник президента Росії Юрій Ушаков уточнює, що такі перемовини можуть відбутися після 4 листопада — тобто вже після американських виборів.

Водночас у Кремлі пропонують провести у листопаді зустріч лідерів США, Китаю та РФ на саміті АТЕС у Шеньчжені для перемовин щодо війни без участі України. Трамп підтвердив готовність до такої зустрічі з Путіним та Сі Цзіньпіном, але сказав, що вона може стосуватися питань глобальної безпеки та денуклеаризації. 25 жовтня Ушаков підтверджує, що підготовка для такої зустрічі вже розпочалася. А 27 жовтня президент Фінляндії Стубб і норвезький премʼєр Стьорре — учасники перемовин у Осло — телефонують Путіну.

23 жовтня на сайті Білого дому повідомили, що за посередництвом Меланії Трамп буде встановлено режим тиші у багатостраждальних Олешках на Херсонщині, а президент Трамп підкреслив, що його дружина впоралася із цим краще, ніж професійні дипломати. 27 жовтня локальне перемирʼя запрацювало, що дало можливість евакуювати частину людей і надати гуманітарну допомогу тим, хто залишається. Одночасно у медіа зʼявляються побоювання, що росіяни можуть використати перемирʼя для наступу на Херсон.

28 жовтня Юрій Ушаков підкреслив, що ніякої конкретної дати зустрічі делегацій немає, а саме її проведення буде залежати від ситуації на полі бою. Наступного дня помічник російського президента наголосив, що якщо з боку України будуть «надмасштабні бомбардування» чи атаки безпілотників, це кардинально вплине на настрої Москви і проведення зустрічі опиниться під питанням. Водночас Росія продовжила атакувати Україну.

1 листопада президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, який зустрічався у Пекіні із головою КНР, із певним здивуванням констатував, що Сі Цзіньпіну нічого не відомо про підготовку для проведення зустрічі трьох лідерів для обговорення українського питання. Голова КНР з удаваною наївністю запитав співрозмовника, звідки ж беруться такі чутки. Потенційна зустріч Трампа, Путіна та Сі у Шеньчжені 18–19 листопада все ще є можливою, але питання України там обговорюватися не буде. Голова КНР сказав президенту Німеччини, що війна в Україні — це європейський конфлікт, отже, європейці мають бути за столом для перемовин, — що повністю суперечить заявам Ушакова.

Отже, ми можемо сказати, що зіштовхнулися із переговорною декорацією, вибудованою Кремлем не без участі Білого дому для демонстрації дипломатичних зусиль напередодні виборів. На те, що це саме декорація, вказують такі моменти, як відсутність будь-якої конкретики щодо нових пропозицій для перемовин й неготовність Кремля визначатися із датами до проміжних виборів у США. Перемирʼя, на якому Трамп намагається наполягати з перших днів після свого повернення до Овального кабінету, заміняється короткочасним припиненням вогню на обмеженій частині фронту для проведення гуманітарної операції. І ще до проміжних виборів Москва починає відмовлятися від самої ідеї відновлення процесу перемовин. Про блеф із «самітом трьох», на якому нібито збиралися ділити світ, я вже й не кажу.

Таким чином, великим досягненням буде хоча б спроба реанімації переговорного процесу після проміжних виборів — хоча шансів на це небагато, а шансів, що такий процес призведе до якихось реальних домовленостей, немає взагалі, бо у Кремлі не збираються відмовлятися від ударів по Україні і, схоже, вірять, що знищення інфраструктури спонукає Київ до безумовної капітуляції. Й хоча Трамп продовжує виступати із неконкретними оптимістичними заявами, його державний секретар Марко Рубіо визнав, що на успіх переговорного процесу розраховувати не варто і що Путін навряд чи задовольниться одним Донбасом.

І ця відверта заява американського держсекретаря є визнанням справжніх, а не імітаційних реалій операції «Осло».