ART-школа Ольги Вербіцької: 10 років діти малюють світ і любов
Коли я отримала запрошення на ювілейну зустріч в ART-School, то, відверто кажучи, не зовсім уявляла, що там буде відбуватися, кого побачу, яких вражень почерпну. В одному не сумнівалася: це буде зустріч, наповнена світлом, теплом, любов’ю, творчістю і натхненням. Адже її організовувала засновниця цієї школи — щира і доброзичлива Ольга Вербіцька.
З пані Ольгою ми знайомі не надто близько, але впродовж останніх років зустрічалися на багатьох українських фестивалях у Чикаго, на різноманітних творчих івентах. І достатньо було перекинутися кількома словами, почути про те, що вона робить, і навіть побачити плоди її праці, аби зрозуміти: Ольга Вербіцька належить до тих людей, які охоче діляться з іншими добром, якого є багато в душі, позитивом, готовністю допомогти і, звісно ж, своїми талантами, своїми професійними вміннями.
За освітою Ольга — художниця декоративно-прикладного мистецтва. Художня вишивка, живопис, художнє ткацтво, моделювання одягу — це також про неї. Звідки такий потяг до мистецтва? Напевно, від бабусі Джини, народженої в Америці, батьки якої колись виїхали, а потім уже разом із дітьми повернулися до України. Бабуся гарно малювала, вишивала і взагалі була вправною рукодільницею, а ще разом зі своєю сестрою Мері знала: якщо є в сім’ї дві доньки, значить, мають бути дві скрині, а в них — настаране дівчатами придане… Тому й дісталося Ользі у спадок багато раритетів із бабусиної скрині, дісталися отой потяг до прекрасного і вміння творити його своїми руками. А ще рідна Вижниця на Буковині, де Ольга народилася, була тим місцем, яке надихало, породжувало в уяві красиві образи і бажання перетворювати їх на красиві речі.
Отак і пішла цією стезею: відповідні творчі факультети в коледжі, в інституті, робота на фабриці художніх виробів, педагогічна діяльність, досвід викладання в мистецьких навчальних закладах і паралельно з усім — самореалізація в тому ж таки творчому напрямі. Тому нині Ольга Вербіцька є активною учасницею всеукраїнських та міжнародних виставок; її роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Канаді, Польщі, Румунії, Іспанії. Вона є членом Спілки дизайнерів України та членом кількох українських жіночих і мистецьких організацій у США, адже у 2015 році волею долі опинилася у Сполучених Штатах. І тоді ж подумала, що зробить усе, аби й тут займатися улюбленою справою свого життя.
Ось така передісторія створення у Чикаго артшколи Ольги Вербіцької, адже, попри самореалізацію, мисткиня вирішила працювати з дітьми. Завжди відчувала до них особливий потяг. А ті завжди відчували доброту її серця і вміння терпляче пояснювати, розказувати, показувати, навчати. Контакт виходив навіть з особливими дітьми. Пригадує, як серед десяти претендентів на індивідуальну роботу в американській сім’ї хлопчик із церебральним паралічем вибрав саме її…
Рішення відкрити мистецьку студію з’явилося майже відразу після приїзду до Америки: хотіла працювати масштабніше, ніж просто в окремо взятій родині чи навіть у кількох. До того ж хотіла займатися з українськими дітьми. Дочка Наталя — найперша порадниця і помічниця — підтримала, додала впевненості. Так і з’явилася в життєвій і творчій біографії Ольги Вербіцької ART-School. З’явилася робота, яка вже 10 років приносить їй неабияке задоволення.
Хоча втілювати задумане в життя доводиться непросто. Хоча б тому, що пані Ольга й досі мріє про своє приміщення для школи. А тим часом, не нарікаючи на обставини, їздить на ті локації в Чикаго та навколишніх містечках, де тільки збирається для занять хоч би кілька учнів. Працює при школах українознавства, при церковних парафіях. Використовує кожну можливість, щоб навчати, щоб ділитися, щоб відкривати таланти, щоб збагачувати життя інших дотиком до світу мистецтва.
За 10 років існування школи в неї було близько трьох сотень учнів. Організовуючи урочистості з нагоди 10-ліття, пані Ольга хотіла, щоби прийшли всі, але безмежно тішилася тими небагатьма, кому вдалося на зустріч завітати. А це, в основному, — її сьогоднішні учні зі своїми батьками. Саме вони разом із запрошеними гостями почувалися справді святково в експозиційному просторі виставки образотворчого мистецтва «10 довгих років мистецької школи з Ольгою Вербіцькою».
На виставкових стендах були роботи її нинішніх вихованців. Можливо, несміливі, невпевнені, смішні, кумедні, але такі живі і такі щирі! Тому пані Ольга і сказала у своєму виступі: «Ці роботи створені не штучним інтелектом, вони створені руками ваших дітей, їхніми серцями…» Вона завжди радить батькам: не калічте своїх дітей, дозволяючи їм майже від народження годинами сидіти у ґаджетах. Нехай малюють, співають, стрибають, займаються спортом і музикою… Може, вони й не стануть у майбутньому художниками чи співаками, але заняття в будь-якій мистецькій студії зроблять їхнє життя цікавим, змістовним і живим.
Пані Ольга радіє кожному більшому чи меншому успіху своїх підопічних, називаючи, до прикладу, Злату Гузар, Дмитра Перегінця, Злату Ланцуту, чиї роботи були відзначені на конкурсах поза межами їхньої школи. А минулого року школа була учасницею Міжнародного освітньо-мистецького фестивалю-конкурсу українських шкіл діаспори та закладів освіти України «Українська вишиванка єднає друзів», який проводив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), й Ольгу Вербіцьку нагородили дипломом за підготовку призерів конкурсу в номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво».
Ось чому на нинішніх урочистостях звучали для пані Ольги слова подяки від дітей, від батьків, від педагогів школи українознавства «Дивосвіт», від друзів-художників і друзів, які завітали на свято з мистецькими виступами. А вона дарувала своїм вихованцям пам’ятні відзнаки, гостинно запрошувала всіх на смачне частування, дякуючи за допомогу в організації та проведенні свята дочці Наталі, зятю Назару, племіннику Валентину, дякуючи за чудовий ювілейний торт мамі своєї вихованки Ірині Волосюк.
Ювілейне свято — це така подія, про яку можна розповідати довго і багато. Та ніяк не оминути увагою ще один аспект діяльності Ольги Вербіцької — волонтерський, хоча про нього практично не йшлося на святі. Вона збирає кошти, реалізовуючи і власноруч виготовлені речі (предмети декоративно-прикладного мистецтва, вишиванки, ляльки-мотанки, ялинкові прикраси), і привезені чи отримані з України (з усім цим крамом і приходить на фестивальні ярмарки). Вона завжди вдячна кожному, хто підтримує її збори, хто активно долучається до них, адже тоді вдається організовувати допомогу захисникам нашої рідної землі. У неї навіть був спеціальний дозвіл від Міністерства оборони України на перевезення військової амуніції, якої там не буває забагато, хіба навпаки. Від початку повномасштабної війни Ольга здійснила більше десяти волонтерських поїздок до України. І зупинятися на цьому не збирається. Бо вона із тих, хто не на фронті, але для фронту…
Отож, справді щасливі ті діти, з якими поруч працюють такі наставники, адже вони навчають їх чогось більшого, ніж просто малювати, як у нашому випадку. Тому залишається побажати студії ART Ольги Вербіцької та її вихованцям відзначити ще не один славний ювілей.
Фото Петра Ковтуна і редакції газети.
