Ювілей церкви, яка любов’ю єднає покоління
У такі моменти завжди думаєш: як непомітно спливає час. Не просто хвилини і не просто дні, але й місяці, роки, десятиліття. Спливає, забираючи із собою усе радісне і сумне, усе тривожне і обнадійливе, усе гірке і втішне. Але залишає спомини. Залишає пам’ять. Залишає й зміцнює віру і любов. Тим паче, якщо з віри і любові усе починалося. Як, наприклад, церква Святої Покрови, що на Washtenaw avenue у Чикаго.
Її історія бере початок у далекому 1951 році. Тоді в церковну громаду об’єдналися люди, які приїхали в Америку з України і шукали тут родинного тепла, потребували Господньої опіки і помочі, хотіли зберегти свою віру, свою мову, культуру і живитися любов’ю до отчої землі. У цьому їм допомогла церква. Це була не просто споруда, до якої можна було прийти й помолитися, а місце, де запанував дух віри, надії й любові — від першого промовленого «Отче наш», від першого сердечного «Пресвятая Богородице, спаси нас».
Відтоді минуло 75 років. Одні відійшли у засвіти, інші змінили місце проживання. Нові парафіяни переступали поріг храму, молодята одружувалися, молоді батьки хрестили дітей. Словом, парафія жила й живе, залишаючись місцем особливої сили, любові й родинного тепла.
Багато людей зібралося у стінах храму і минулих вихідних: тут відзначали 75-річний ювілей церкви, настоятелем у якій останніх десять років служить отець Анатолій Басараб. Під час Святої Літургії линули щирі молитви, які разом із парафіянами возносили до неба поважні й завжди бажані гості храму — священники з інших парафій.
Особливо приємними були хвилини вручення нагород. Грамоту подяки та визнання заслуг від Вікаріату Української Православної Церкви в США і Канаді для парафії отримав її голова Володимир Діденко. Отець Анатолій відзначив подячними грамотами низку найактивніших парафіян. Дві особливі нагороди — ордени Чортківської міської ради «За заслуги перед громадою» — отримали Віктор Москалюк та Сергій Коник. Це невтомні волонтери, які в нинішній непростий для України час організовують збір коштів і відправлення на фронт автомобілів, таких потрібних нашим бригадам.
Жертовність заради допомоги Україні та її захисникам — одна з важливих рис громади церкви Святої Покрови. Вона не надто численна, але, як про неї кажуть, із великим серцем. Тому церква часто приймає українських захисників, які перебувають у США на лікуванні та протезуванні. На цьогорічних ювілейних урочистостях вони також були — підопічні благодійного фонду PROTEZ FOUNDATION. Сиділи поруч з іншими не як особливі гості, а як рідні духом люди. Приймали слова вдячності за Україну і за свою боротьбу. Своєю присутністю, історіями й незламними долями додавали впевненості: хтось — на фронті, хтось — для фронту, а спільними зусиллями всі наближають таку бажану й таку вистраждану перемогу.
Ось такими щирими, родинними, сповненими відчуття єдності громади були ювілейні торжества у церкві Святої Покрови. Святкову програму майстерно виткали ведучі — Соломія Басараб, Галина Кубишин та Дмитро Цвинтарний. Дбайливі господині парафії подбали про смачне частування. Творчі люди української громади — Ірина Ільчишин, Анастасія Руснак, Володимир Окілко, Юрій Яремчук, вокальна студія «Барвисток» (керівник — Тетяна Бариляк) та юний музикант Іоан Гриценко — подарували присутнім чудові мистецькі номери. Приємними моментами зустрічі стали пісенні виступи священників і привітання для отців-іменинників. Харизматична і мегаенергійна Оксана Сташинська провела розіграш лотереї, а виручені кошти передали на рахунок фонду PROTEZ FOUNDATION. Теплі привітання звучали від консула Владислава Струкова, від голови парафіяльної ради церкви Святого Апостола Андрія Первозванного (місто Блумінгдейл) Івана Яреська, від члена ради директорів кредитівки «Самопоміч» Романа Яцківського, щира вдячність кредитівці за щедрий подарунок на ювілей церкви і за головний приз лотереї — iPad. Співачка Ольга Цвинтарна, яка розпочала свій пісенний шлях у Чикаго саме в цій парафії, а сьогодні виходить на сцену разом із сином Дмитром, подарувала отцю Анатолію власну картину із зображенням Покрови-Богородиці. Церковний секретар, знавець і хранителька історії церкви Тетяна Шевченко справді зі знанням справи прокоментувала змістовний фотофільм про 75-річну історію собору. А коли до спільного фото стали пані Тетяна, її мама, донька Ірина з чоловіком та онуки — чотири покоління однієї родини, — це стало свідченням того, як церква єднає всіх своїх дітей: від старійшин роду до онуків і правнуків. Як прокладає між поколіннями мости віри, надії й любові.
І це Собор Святої Покрови робить уже 75 років. Робитиме й надалі. Тому ювілейне свято своєї церкви, своєї парафії тут завершили словами, які, гадаю, пасують і до завершення цієї газетної публікації: «Дякуємо тим, хто був перед нами. Дякуємо тим, хто є з нами. І благослови, Господи, тих, хто буде після нас».
