Українці на Алясці: діаспора без єдності, або Крок до єдності української діаспори на Алясці. Реалії сучасності

Микола Таран — український активіст на Алясці, бігун-ультрамарафонець, п’ятиразовий рекордсмен з ультрамарафонського бігу, організатор благодійних забігів у Європі та США, донор-амбасадор президентської благодійної платформи UNITED24.
 

Аляска — один із найвіддаленіших штатів Америки. Вона вважається одним із найкрасивіших і найхолодніших штатів, де живе багато американців, зокрема й українців. Якщо говорити про загальну кількість українців, то їх небагато, і вони розкидані по різних містах. Але найбільше українців проживає не в столиці штату — Джуно, а в Анкориджі.

Є міста де українці становлять 25% населення. Проте в таких містах живе лише близько тисячі людей. Є окремий відділ в магазинах де знаходяться українські продукти.

Багато українців,  які приїхали понад сто років тому. Через клімат адаптуватися до цього штату завжди було й буде непросто. Відомо також, що Аляска не завжди була у складі Америки. Тому тут залишається значний проросійський слід, який, безперечно, впливає на українців. А українська діаспора фактично ніяк не розвивається.

Я не буду лукавити: великий вплив  тут мають російськомовні церкви  та окремі люди які говорять: «Мова не має значення».

Я прилетів жити на Аляску тому, що це була моя мрія. Для початку був запланований марафон в Анкориджі, а через місяць — марафон в Джуно, туди можна дістатися літаком або паромом тому, що не має дорожнього сполучення. 

До речі в Джуно, я став першим українцем-фінішером за всю історію проведення цих змагань. Після цього вирішив залишитися. 

В планах завжди було вперше організувати біговий благодійний захід для обʼєднання українців. Звернувся до церкви New Chance Church, яка допомагає українцям. Вони не підтримали. Пізніше я дізнався, що в них є російський слід і для них мова не має значення. Церква позиціонує себе як російськомовна. Звісно, зі мною її представники  відмовляються контактувати.

Протягом року відбулася важлива подія —  приїзд путіна. Протести організували американці. Українці долучалися за бажанням, але в групах не було жодного повідомлення.

Щодо груп, в соціальних мережах: всі групи підтримують російську мову.

 В них немає чітких норм щодо її заборони.

А це було нагадування світові, в день четвертої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Основна група у Facebook, яка існувала в Анкориджі до мого приїзду,  не мала чіткої позиції щодо мови. Навіть після мого запитання про українську мову, я не отримав відповіді.

Дивне спостереження було цього року: українці  так щедро вітали всіх із Днем Незалежності США, а в День Незалежності України мовчали у своїх соціальних мережах. Я, звісно, нікого не чекав: взяв прапор і пішов до центру міста.

 Два дні я провів в центрі: у День Державного  Прапора України та День Незалежності України, але не побачив там жодного українця. 

І скажіть, звідки може взяти проукраїнська діаспора, якщо всі кажуть що мова не має значення.

Для мене дивно, те що українці тікаючи від війни не позбулися всього російського.

Я довго не думав, вирішив створити першу групу, де мова має значення, —  Ukrainians in Alaska/ Українці на Алясці 

https://www.facebook.com/share/g/1LWVZAkeHq/?mibextid=wwXIfr

Ця проукраїнська група — нагадування про війну в Україні, джерело новин з України, та простір для людей,  які готові розміщувати інформацію про свої послуги, що можуть  допомогти українцям адаптуватися на Алясці. Так, ця група існує менше року, але є надія,  що я зможу підняти її на високий рівень. Сподіваюся, що ця група, у якій українська мова має значення, допоможе розвинути українську діаспору.

Якщо заглиблюватися в історію, українці зʼявилися тут на початку XX століття, приїхавши із Східної Європи. А після купівлі цього штату, Америкою, тут залишилися українські козаки.

 Але питання мови завжди стояло окремо. Чому всі замовчують це питання наче воно не актуальне?

 Тут навіть виходило видання, але воно було двомовним: російською та англійською мовами.

Настала нова ера, і ситуацію потрібно змінювати, адже українській діаспорі необхідна українська мова.