На тлі несподіваної смерті сенатора Ліндсі Грема закон, який він просував практично весь останній рік, якщо буде незабаром ухвалений, точно називатиметься не законом про нові санкції, не законом про тиск на Росію, а законом Грема. І виглядатиме як політичний заповіт одного з найбільш неординарних американських політиків останніх десятиріч.

Цей закон демонструватиме підхід, який Грем сповідував із того часу, як йому вдалося встановити близькі дружні й професійні стосунки з Дональдом Трампом. З одного боку, він віддзеркалює позицію сенатора, який завжди вважав, що з диктатурами треба розмовляти мовою сили, бо дипломатії вони не розуміють. Саме тому ідея закону — значно обмежити енергетичні можливості Росії і найголовніше, створити серйозні проблеми для тих, хто продовжує купувати нафту в Кремля. З іншого боку, він зберігає політичну й дипломатичну ініціативу за президентом. Саме Дональд Трамп вирішуватиме, коли і як застосовувати мита до країн, які порушуватимуть статті цього закону.

На перший погляд, це швидше декларація, ніж реальна загроза. Хіба ж президент Сполучених Штатів, по суті, вже не програв найголовнішу тарифну війну у своєму житті? То чому ж країни, які є покупцями російської нафти, звертатимуть увагу на нові погрози запровадження мит?

Але саме існування цього інструменту вже діятиме як передвісник паралічу. Одна справа — вже запроваджені й заплановані мита, з якими потрібно боротися. Зовсім інша — погроза такі мита запровадити. І чітке розуміння того, у зв’язку з чим ти можеш потрапити в черговий раунд тарифної війни зі Сполученими Штатами. Причина — закупівля російської нафти. А це означатиме, що нафтопереробні підприємства країн глобального Півдня неухильно позбуватимуться своїх контактів і контрактів з Росією. В Індії це вже відбувається — без усякого закону Грема. І ухвалення такого законопроєкту тільки посилить бажання індійських нафтовиків зменшити свою залежність від російського нафтового ринку. Тим більше, що російська нафта ніколи не була визначальною на індійському ринку — це був швидше преміальний продукт, який дозволяв закуповувати дешеву нафту, перетворювати її на нафтопродукти і продавати вже на Захід за долари та євро. Якщо такої можливості не буде, то й російська нафта Індії особливо не потрібна. І так майже з кожною країною — за винятком Китаю, для якого закупівля російської нафти має ще й важливий політичний акцент. Але й тут виникає питання: чи буде Пекін наполягати на цьому акценті, якщо з’являться реальні загрози для економіки?

Таким чином, ця схема має тільки посилити проблеми, які складатимуться наступними місяцями на російському нафтовому ринку. Якщо Україні й далі вдаватиметься завдавати ударів по російських нафтопереробних заводах, це збільшить кількість нафти, яку Росія захоче продати на світовому ринку. І тут важливо, щоб вона не змогла цю нафту продати. А це означатиме, що доведеться неухильно скорочувати сам видобуток нафти. Зараз ми говоримо про кризу з паливом. Але до кризи нафтопереробки має додатися криза нафтовидобутку. Причому така, щоб Росія не могла відновити свою нафтову й нафтопереробну промисловість протягом наступних десятиріч.

Насправді це і є найкраща дорога до миру для людства, а зовсім не якісь перемовини й компроміси. Росія без грошей — країна, з якою можна мати справу. Росія з грошима — це небезпечний агресор, який загрожує людству. Сенатор був одним із тих, хто прекрасно усвідомлював цю закономірність розвитку російської держави й суспільства.

Отже, Росію потрібно позбавити її нафтопереробної промисловості — шляхом ударів по російській інфраструктурі. Росію потрібно позбавити можливості продавати нафту — шляхом ударів по нафтових портах і запровадження санкцій для країн, які продовжують купувати цей небезпечний товар, чи, принаймні, шляхом погрози можливого запровадження мит для таких країн. Треба довести справу до скорочення, а там — і до остаточного припинення нафтовидобутку в Російській Федерації. Треба примусити росіян займатися проблемами власної країни та її інтенсивного розвитку, а не вирішувати проблеми екстенсивного розвитку Росії шляхом агресії, війни, вбивств, пограбування і насилля.

Це і є закон Грема.