Український президент Володимир Зеленський скористався ювілеєм свого американського колеги, щоб привітати його і поговорити про майбутню зустріч під час саміту Групи семи. Уже сам факт цієї зустрічі є промовистим. Через чотири з лишком роки після початку великої російсько-української війни провідні держави цивілізованого світу не можуть ані ігнорувати продовження цього конфлікту, ані його вирішити. Ба більше, президент Сполучених Штатів очевидно зацікавлений у тому, щоб домогтися хоча б припинення вогню на російсько-українському фронті до виборів у Конгрес. Адже це свідчило б про серйозні досягнення адміністрації в зовнішній політиці.

Питання полягає в тому, чи можна цього досягти реально і що в цьому плані обговорюватимуть Трамп і Зеленський під час своєї майбутньої зустрічі. Я завжди казав, що завершення війни залежить насамперед від Путіна. Адже якщо агресор припиняє свої військові дії, немає жодних проблем ані з перемир’ям, ані з миром. Путін теж говорив із Трампом і привітав його з днем народження. І ми знову побачили, що в російського президента немає жодної зацікавленості в припиненні війни з Україною. Що він зацікавлений у тому, щоб війна тривала, Україна руйнувалася, а Зеленський принижувався. Адже під час своєї розмови з американським президентом його російський колега знову нагадав, що готовий зустрітися з українським лідером тільки в російській столиці. Тобто запрошує Зеленського для капітуляції.

Але нічого іншого від Путіна й не очікувалося: російський президент давно вже живе у своїй реальності і вперто ігнорує те, що його військам не вдається досягти очікуваних результатів. Путін, як і будь-який диктатор, упевнений, що час працює на нього і що він може дозволити собі витрачати скільки завгодно часу, аби домогтися саме тих цілей, які запланував.

Але тепер завершення війни залежить не тільки від Путіна. Воно залежить і від Зеленського. Тобто від того, як діятимуть у наступні місяці Збройні сили України, чи зможуть вони розхитати російський економічний і енергетичний потенціал.

Ми вже зараз чуємо новини, яких не було в перші роки цієї війни. І про справжню паливну кризу, і про початок ізоляції окупованого Криму, і про загрозу для того сухопутного коридору, який Росія проклала через окуповані українські території до Криму, і про пожежі на заводах військово-промислового комплексу, і про проблеми в російській нафтопереробці. І в мене немає сумніву, що в наступні місяці й роки всі ці проблеми для Росії наростатимуть.

Питання тут в іншому: як запобігти руйнуванню України, знищенню української інфраструктури під російськими ударами, наростанню економічних і демографічних проблем. І тут без допомоги західних союзників, без допомоги Сполучених Штатів не обійтися. Українська система протиповітряної оборони працює неймовірно професійно, фактично нейтралізуючи переважну більшість атак безпілотників та ракет різних типів. Однак вона безсила перед балістикою в ситуації, коли немає ракет для «Патріотів». І це, до речі, могло стати важливою темою для перемовин Трампа і Зеленського — щоб Україна з кінця черги на ці ракети перемістилася в перші ряди.

Адже якщо нейтралізувати російські атаки на Україну і зробити ефективнішими українські атаки на Росію, це й буде ключем до швидкого завершення війни. Якщо російські удари не досягають цілей, а російські війська не просуваються — і водночас українські удари ставлять на коліна російську економіку, — то навіть такий упертий пентюх, як Путін, змушений буде замислитися про необхідність завершення бойових дій. Принаймні на той час, який буде потрібен йому, щоб підготуватися до нової війни. І такого шансу йому теж не варто давати — шляхом перетворення України на фортецю і подальшого розвитку ВПК нашої країни, з розумінням, що доля України — це її захист від Росії. Принаймні на десятиліття панування в сусідній країні цього шовіністичного режиму.

А от якщо Сполучені Штати не зможуть надати такої підтримки і, навпаки, схилятимуть Україну до політичних поступок Росії та відмови від власних територій, тоді взаємний обмін ударами просто руйнуватиме обидві країни і не призведе до жодних результатів. Ми житимемо у війні, яка може з війни армій перейти у війну ракет, і спостерігатимемо, як балістика перетворює українські міста на територію, непридатну для життя. І це точно не той фінал, якого хотіли б досягти і в Україні, і в Сполучених Штатах.