Концерт класичної музики – там вирували щемні почуття…

Я чула, як вони сварилися. Справді, чула. Хоч він дуже хотів нишком прошмигнути з воріт та й до хати, бо знав, що винен: два дні не ночував удома…

 … Та уникнути з’ясування стосунків зі сварливою дружиною не вдалося. Лиш ступив на подвір’я і понеслося…

Вона йому: «Відкіля це ти узявся? Де ти досі пропадав? Хоч би Бога побоявся! Хоч би трохи сором мав!» 

А він їй, ще й досі захмелілий: «Гей, Одарко, годі буде! Перестань-бо вже кричать!»

А вона йому, впавши у сльози, розпач і гнів: «Ні, нехай же чують люди! Ні, не буду я мовчать!»

Думаю, читачу, ти вже зрозумів,  про яку сварку йдеться, і впізнав героїв знаменитої опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»

Так, це вони – Одарка і Карась, зі своїми сімейно-пісенними діалогами, які стали окрасою концерту класичної музики, що відбувся в Українському інституті модерного мистецтва.

Зрештою, термін «окраса» можна застосувати до кожного номера концертної програми.

– Ми складали її із творів, які належать до скарбниці і української, і світової класичної музики, – говорить Богдан Герявенко, один із організаторів концерту. – Тому що це справді вічна музика. Вона хвилює. Вона надихає. Вона пробуджує найщиріші почуття, переживання, любов, мрію, надію. І дуже приємно, що до такої музики тягнеться молодь. І дуже приємно, що молодь її виконує. Це ми бачимо на нашому нинішньому концерті, де поряд із досвідченими виконавцями нам дарують свою творчість і зовсім молоді.

Юна скрипалька Юлія Перехожук виконала чудову обробку знаменитої пісні «Пливе кача», яка звучить сьогодні як гімн скорботи і пам’яті за тими, хто віддає своє життя за волю і долю України, та «Український танець» за мотивами народних мелодій (обробка М. Мельниченка). «Молитва» Валерія Квасневського, пісня-вальс «Поцілунок» (Луїджі Ардіті), «Два потоки з Чорногори» (А. Кос-Анатольський, М. Петренко)  та «Запливай же, роженько» (Г. Майборода, А. Малишко) полинули до глядача мелодійним сопрано оперної співачки Галини Герявенко, а в дуеті з Назарієм Михайленком вони пристрасно виконали романс «Коли розлучаються двоє» (М. Лисенко, Г. Гейне). Сам же Назарій Михайленко (баритон) запропонував присутнім пісенну мандрівку «До України» Ігоря Соневицького і змістовний твір «Важкі часи знов не настануть» (С. Фостер). А Вадим Дубовський глибоким оксамитовим баритоном пісенно описав «Безмежнеє поле» (М. Лисенко, І. Франко). Акомпанував співакам піаніст Мирослав Михайленко, який також майстерно виконав Сонату сі-бемоль мінор Фредеріка Шопена.

Завершили програму Вадим Дубовський та Галина Герявенко вже  згаданими на початку статті пісенними діалогами Одарки і Карася  з опери «Запорожець за Дунаєм», викликавши і сміх, і зажуру, і хвилю бурхливих оплесків.

Кожен виступ талановитих митців – це була не просто музика, а справжня насолода, незримий дотик до чогось високого й прекрасного. 

Саме на це перед початком концерту поблагословив присутніх отець Петро Заблоцький.

 А голова ради Українського інституту модерного мистецтва Орися Кардосо наголосила, що заклад охоче підтримує молоді таланти та популяризує українське образотворче мистецтво, музику, літературу й кіно, організовуючи різноманітні творчі імпрези.

До слова, концерт відбувся на підтримку діяльності Українського інституту модерного мистецтва, який цьогоріч відзначає своє 55-ліття.

Щоб він і надалі міг виконувати високу місію – бути голосом української культури, яка посідає гідне місце у світовому культурному просторі.І цього вечора ми ще раз у цьому переконалися.

Спасибі вам, творчі люди!