Хто куди, а ми – до оберегів
Точніше, до одного. До того, який пишеться в лапках і з великої букви – «Оберіг». Але він наповнений таким глибоким змістом, такою красою, такими сенсами, що торкнешся, побачиш, почуєш і відразу стаєш багатшим. Тими цінностями, які не виміряти і не зважити, бо вони – духовні: мова, музика, пісня, вишиванка, молитва…
Саме з такою метою і створювалася дитяча вокальна студія «Оберіг» – щоб навчати дітей не просто співу, а щоб прищеплювати їм любов до традицій і звичаїв батьківського – українського – краю. Передусім вони важливі для засновника і керівника студії Ольги Допілко, яка, опинившись далеко від отчого дому, відчувала: нитки родоводу у жодному випадку не можна обривати, бо вони живлять особливою енергетикою. А музично-педагогічний фах, за яким працювала в Україні, спонукав продовжувати цю надзвичайно важливу справу – роботу з дітьми – й за океаном.
Вона, пані Ольга, переконана: співати можуть усі, просто треба їх цього навчити. Вона стверджує: співати потрібно не просто голосом, а душею, і показує, як це треба робити. Вона каже батькам: приводьте своїх дітей у студію, і вони знайдуть тут щось більше, ніж просто пісню. Вони торкнуться чистих джерел нашої духовності, вони будуть наповнюватися головними християнськими чеснотами – вірою, надією і любов’ю, адже матимуть можливість співати у церкві Службу Божу, коли голоси дитячого хору звучать під куполом храму дивними небесним дзвіночками. І джерел милосердя торкнуться: вихованці студії часто стають учасниками благодійних концертів, зустрічей, акцій, і фонду Protez Foundation, який протезує важкопоранених українських захисників, неодноразово віддавали частину коштів, зібраних на своїх творчих івентах. Що ж, вокальна студія «Оберіг» – це і справді не тільки про пісню…
Студія працює при парафії святого Йосифа Обручника у Чикаго уже більше десяти років. І наша газета «Сурма», якій всього чотири роки, не пропускає жодного з їхніх звітних концертів. А тому навіть упродовж цих чотирьох років ми бачимо, як зростає виконавська майстерність тих учнів, які відвідують студію давно, і як органічно вливаються у її ряди нові творчі обдарування.
Власне, творчий дар кожного і допомагає розвивати керівник студії Ольга Допілко: прислухається до тембру голосу, вивчає характер і настрої кожної дитини, враховує вік і симпатії своїх вихованців – так і добирає репертуар. Професійне чуття педагога дозволяє визначати, хто може працювати сольно, кого можна об’єднати в дует чи тріо, а хто проявить себе в хоровому чи ансамблевому співі. А результатом творчих пошуків педагога і старань її студентів стає успіх, який вони і продемонстрували минулої суботи на черговому звітному концерті. Назвали його традиційно – «Наші серця і таланти тобі, Україно».
Я не знаю, чому на ці концерти з їх досить широкою рекламою приходить так мало глядачів: глядацька зала заповнена здебільшого батьками юних творчаків. А вони гідні бути почутими і побаченими. Професійний підхід наставника, старання дітей, репертуар, майстерність виконання, чудові костюми (і за це – щира дяка батькам) – майже три години концертної програми минають на одному подиху. І з великим усвідомленням того, що діти співають про важливе. Цього разу, як і завжди, програму розпочав дитячий церковний хор «Надія», розповівши піснею-молитвою про любов – оту, що розіп’ята на хресті, оту, що вища і чистіша над усе. І молитвою-проханням: Господи, помилуй нас, бо тільки із Твоєю милістю ми можемо долати усі ті випробування, які стрічаються нам у земному житті.
Ох, яким непростим стало для всіх нас, для України, випробування війною! Цій темі була присвячена значна частина концертної програми юних вихованців вокальної студії «Оберіг». І відчувався щирий пісенний посил: ми віримо, що правда переможе, справедливість переможе, любов переможе. Тому дівчатка і хлопчики співали про свої мрії, про квітучу Україну, дарували глядачам захопливі мотиви українських народних пісень. А ще співали про маму. Про ту, яка дала життя. І про Небесну Матір, яка опікується всіма нами. І про Матір-Україну, дітьми якої ми будемо завжди, куди б не закинула нас доля.
Ось таким був цей концерт, на успішне проведення якого благословив усіх отець Андрій Делісандру. Якісне звучання кожного номера програми забезпечила компанія ZVUK (Сашко Хрипливий та Влад Серба). Відеозйомку для історії традиційно провела Оксана Свідрук, а всі важливі моменти концерту нотувала автор цих рядків для розповіді широкому колу читачів газети «Сурма» (після попередньої реклами творчого звіту вокальної студії «Оберіг» на Radio UA Chicago).
На фінальній пісні концертної програми вийшли всі її учасники. Співали про щастя кожної дитини – про мамин світ (і так перейнялися змістом пісні, що у декого з діток блищали на очах сльози); співали про те, що всі ми – діти Землі, тому благаємо Господа, щоб зникли назавжди жорстокі війни, щоб провісниками миру лунали скрізь щасливі дитячі голоси. В руках вихованці студії «Оберіг» тримали червоні троянди, які на фоні їхніх жовтогарячих костюмів здавалися краплинами крові, що сьогодні проливається на нашій батьківській землі. Але потім, коли діти піднімали ті троянди вгору, над головою, то вони вже виглядали маленькими сердечками – гарячими і сповненими любові. Їх і дарували хлопчики та дівчатка своїм матерям, які сиділи у залі.
А найбільший букет дістався Ользі Допілко – від дітей, від їхніх батьків. За професійну працю. За те, що створила для кожного з них ще одну, крім рідної, сім’ю під назвою «Оберіг». Сім’ю зі своїми правилами співжиття. З відвертими, поміж занять, розмовами. Зі своїми традиціями. Приміром, уже роками усі знають, що, як тільки стихне останній акорд фінальної пісні звітного концерту, як тільки відлунають усі привітання (цього разу були навіть танцювальні – від маленьких вихованців студії танцю Анни Дубинської), як тільки відлунають усі подяки для спонсорів, партнерів та гостей, із рядів юних співаків обов’язково прозвучить запитання: «А коли буде піца?!» Буде. Зараз. Батьки подбали, бо знають: крім духовного, кожен талант потребує і матеріального харчу. Хоча в нашому випадку це запитання – просто жартівлива традиція колективу (правда, зі справжнім смакуванням піцою). Як у гарній родині, якою і є «Оберіг».
