Є організації, які існують у календарях. А є ті, що живуть у пам’яті народу. Український Конгресовий Комітет Америки (Ukrainian Congress Committee of America, УККА) належить саме до таких. Його 85-річчя — це не просто ювілей однієї з найвідоміших українських інституцій у США. Це нагода подивитися на історію української присутності в Америці як на довгу, послідовну і часто жертовну працю поколінь, які вміли робити те, що для бездержавної нації було життєво необхідним: говорити від імені України тоді, коли сама Україна була позбавлена права говорити вільно.

IMG_4338.jpeg

Лідери громади, дипломати та прихильники України зібралися на гала-вечорі з нагоди 85-річчя Ukrainian Congress Committee of America у Нью-Йорку.

 

3 травня 2026 року в Нью-Йорку, у просторі Elsie Rooftop на Broadway, ця історія постала не як музейний спогад, а як жива сучасність. Урочистий прийом, українська громада, дипломати, друзі України, мистецька програма й благодійна складова на підтримку гуманітарних зусиль в Україні — усе це створило атмосферу не просто святкування, а підтвердження: УККА залишається впізнаваним, потрібним і дієвим.

Особливо сильно прозвучало вітальне слово постійного представника України при ООН, посла Андрія Мельника. 

posol.jpg

Андрій Мельник, постійний представник України при ООН, разом із дружиною Світланою Мельник та Лесею Слободян, президенткою Нью-Йоркського осередку Selfreliance Association of American Ukrainians.

 

Він назвав Український Конгресовий Комітет Америки не лише найвідомішою та найвпливовішою українською організацією у світі, а справжнім мега-брендом — як він зазначив у своєму виступі, брендом, силу й вплив якого для світового українства можна порівняти з культовими американськими компаніями, зокрема Apple.

Це порівняння могло б здатися сміливим, якби не було таким влучним. Бо справжній бренд — це не емблема, не назва і не добре оформлений банер. Це

довіра, спадкоємність і авторитет, вибудувані поколіннями. Саме на цьому наголосив Посол Мельник, згадавши, що для мільйонів українців, які жили під радянською окупацією, певні назви звучали майже міфічно — як символи надії з вільного світу по той бік Атлантики.

У цьому контексті він поставив Український Конгресовий Комітет Америки поруч із такими інституціями, як Voice of America та Radio Free Europe/Radio Liberty — медіа, що зробили вагомий внесок у падіння радянської системи.

І тут історія відкриває важливий факт: УККА було засновано у 1940 році — за два роки до початку мовлення Voice of America (1942) і за дев’ять років до створення Radio Free Europe (1949). Іншими словами, засновники Комітету справді випередили свій час.

11.jpg

Національний ад’ютант Ukrainian American Veterans Марк Дацківський; Леся Слободян, президентка Нью-Йоркського осередку Selfreliance Association of Ukrainian Americans; та Наталія Добровольська, членкиня ради директорів British Ukrainian Chamber of Commerce.

 

 

Вони раніше за багатьох зрозуміли: українська справа потребує не лише емоції, а організації; не лише пам’яті, а стратегії; не лише любові до України, а чіткої адвокації та довгострокового бачення.

Саме тому порівняння з глобальним брендом звучить не як комплімент, а як визначення історичної ваги. Як зауважив посол Мельник, Apple щороку оновлює свої продукти, залишаючись впізнаваною і сучасною. УККА впродовж 85 років змінює форми діяльності, зберігаючи головне — служіння Україні.

IMG_4271 (1).jpeg

Анатолій Мурга, CEO Self Reliance Financial Federal Credit Union, та Леся Слободян, президентка нью-йоркського осередку Selfreliance Association of Ukrainian Americans.

 

Це служіння мало різні обличчя: адвокація, політична робота, захист української правди, підтримка незалежності, гуманітарні ініціативи, консолідація громади, культурна дипломатія. І сьогодні, коли Україна знову платить найвищу ціну за свободу, ця праця набуває особливої гостроти. Бо українська справа в Америці — це не лише питання діаспори. Це частина глобальної боротьби України за виживання, суб’єктність і перемогу.

Саме тому мистецька частина вечора була не просто окрасою програми. Вона стала ще одним способом говорити про Україну — не мовою резолюцій, а мовою музики, голосу і присутності. Серед запрошених артистів були Valeriia Vovk, Markiian Krysa Jazz Quartet та гітарист Michele Romeo. 

IMG_4348.jpeg

Валерія Вовк та гітарист Michele Romeo.

 

Їхня участь надала вечорові не лише мистецького виміру, а й глибшого змістового звучання: музика стала частиною загальної розмови про українську присутність, пам’ять і відповідальність. У цьому мистецькому контексті виступ Валерії Вовк прозвучав особливо виразно — як голос покоління, для якого творчість у час війни є не лише формою самовираження, а й способом служіння Україні.

Валерія Вовк — це не лише голос. Це приклад того, як мистецтво у час війни перестає бути лише сценою і стає способом служіння.

Вона почала допомагати Україні від початку повномасштабного вторгнення. Спершу — як студентка, яка виходила на протести, брала участь у концертах і долучалася всюди, де її голос міг бути корисним. Згодом цей імпульс переріс у системну благодійну діяльність.

Важливим етапом став тур із «Культурним десантом», до якого її запросив Микола Серга. Саме після цього досвіду, за її словами, прийшло глибше розуміння: в Америці можна не лише співати про Україну, а й вести культурну адвокацію, збирати кошти для військових і об’єднувати громади навколо конкретної допомоги. Повернувшись із туру, Валерія почала організовувати благодійні концерти. У 2025 році ця робота переросла у повноцінні тури Сполученими Штатами. Її партнером стала українська організація «Тихо», заснована Андрієм Лиманом. Саме через цю співпрацю значна частина зібраних коштів спрямовується на закупівлю автівок для українських військових.

Станом на сьогодні, за її словами, завдяки трьом таким турам уже зібрано близько 70 тисяч доларів.

Втім, у її розповіді найважливіша не сума, а принцип солідарності. Тур — це не історія однієї людини, а результат спільної праці: у кожному місті є українці, які допомагають із житлом, організацією, залами, контактами та донатами.

У цьому є щось дуже українське: не чекати ідеального моменту, а робити те, що можеш.Валерія співпрацює з організаціями у різних штатах, зокрема з бостонською неприбутковою організацією «Лія», а також із ініціативами Liberty та Rebirth. Її благодійна географія — це мапа української Америки: міста, громади, волонтери. Саме тому її присутність на 85-річчі УККА була символічною. УККА — бренд поколінь, що вибудовували політичний голос України в Америці. Валерія Вовк — голос нового покоління, яке перетворює талант на дію. Її порада українцям проста: зрозуміти, у якій сфері кожен може допомогти найбільше. Бо допомога часто починається не з ресурсів, а з рішення діяти. І, можливо, саме в цьому найкраще видно, чому УККА справді можна назвати українським глобальним супербрендом.

Бо бренд — це не лише минуле. Це здатність оновлюватися і залишатися потрібним. 85 років УККА — це 85 років довіри, адвокації і голосу, який не дозволяв світові забути Україну.

На завершення свого виступу Посол Андрій Мельник пожартував, що хотів би дожити до дня, коли УККА не лише пережене Apple за репутацією та впливом, а, можливо, навіть наблизиться до неї за ринковою капіталізацією — не для того, щоб стати корпорацією, а щоб мати ще більше можливостей просувати інтереси України у світі. І в цьому жарті було більше, ніж легка усмішка. У ньому була мрія про українську інституцію, яка має не лише історію, а й силу майбутнього.

Бо справжній супербренд не просто впізнають.

Йому довіряють.

І за ним ідуть.