Україна вдало скористалася з конфлікту на Близькому Сході задля обопільної вигоди.

Світ дедалі дестабілізується.
Півторамісячна спільна воєнна операція США та Ізраїлю проти Ірану наразі завмерла, поставивши три крапки. Адже, як не викручував президент США Дональд Трамп головні цілі операції: то зміна режиму аятолл, то знищення їхніх спроможностей щодо розвитку програми із створення ядерної зброї, то винищення їхніх стратегічних ракет та спроможностей їх виробляти, то позбавлення Ірану можливості утримувати своїх маріонеток, то всі цілі разом, - жодної з цих цілей не досягнуто. Бо виникла ще одна ціль, якої не існувало до початку операції, - розблокування Ормузької протоки.

На попередження голови ЦРУ Редкліффа та інших обізнаних із ситуацією, що заблокування Ормузької протоки, через яку провозиться морським шляхом 20% нафти із країн Перської затоки, а також транспортується газ, добрива та інші вантажі стратегічного значення, буде першим актом оборони Ісламської республіки, Трамп відповів: вони цього не зроблять, бо їм це не вигідно, та й не встигнуть, бо ми їх розбомбимо вщент. А після перших же наших бомбардувань, мовляв, мільйони вільнолюбних іранців вийдуть на вулиці і знесуть режим аятолл.

США та Ізраїль не встигли розбомбити іранські спроможності, хоча й суттєво скоротили їх. Мільйони іранців, залякані січневими розстрілами, цього разу на вулиці не вийшли. А іранський режим, напевне, вирахував, що закриття протоки і, отже, створення кризи на світовому ринку нафти йому буде більш вигідним, аніж тримати її відкритою. Так чи інак, але на перші ж масовані удари Повітряних сил Ізраїлю та США, які винищили мало не все найвище керівництво режиму аятолл, включно з Верховним аятоллою Алі Хаменеї у перший же тиждень війни, та запевняли, що знищили також їхній морський флот та повітряні сили, Іран відповів не лише блокадою Ормузької протоки, не тільки масованими бомбардуваннями Ізраїлю, але й масованими обстрілами арабських країн Перської затоки, чого розвідки ані США, ані Ізраїлю не передбачили. Іранське керівництво, ті, які вижили після масованих перших ударів Ізраїлю та США, наголошувало, що било тільки по військових базах США у Саудівській Аравії, ОАЕ та Кувейті, проте насправді всі країни Перської затоки зазнали ударів від Ірану, і здебільшого його безпілотників «Шахедів».

У жодної з цих країн, включно з Ізраїлем, не виявилося спроможностей до оборони від іранських дронів, крім американських Patriots. Мільйони доларів проти дронів ціною не більше кількох десятків тисяч.

Перекриття Іраном Ормузької протоки миттєво підняло ціну нафти і газу на світових ринках, що відбилося й на ціні американської нафти, хоча США й не імпортують паливо з Перської затоки, своєї нафти цілком достатньо. Проте ціна бензину на американських заправках скакнула у кілька разів, почалася економічна криза. А рейтинг Трампа, обраного на обіцянках не тільки не починати нових війн, але й завершити ті, які точилися, злетів вниз до трохи більше ніж 30%.

Іранський режим вистояв, а нові обличчя, які змінили вбитих, виявилися ще радикальнішими, бо, як відомо, поранений звір завжди агресивніший за не пораненого. Війна загрожувала перейти у нескінченний конфлікт, точнісінько як з Афганістаном та Іраком, із такими ж непередбачуваними, але точно не добрими для Ізраїлю та США наслідками.

На цьому тлі у Ісламабаді, Пакистан, відкрилися перемовини між віцепрезидентом США Дж. Ді. Венсом та всіма тими ж спецпредставниками Стівом Віткофом та зятем Трампа Джеральдом Кушнером, з якими іранські представники раніше відмовилися розмовляти, та іранською делегацією на чолі зі спікером парламенту. Наразі переговори тривають.

На тлі ускладнень з Іраном поглибився розкол між США та країнами Європи. З одного боку, країни — члени НАТО заявили, що війна з Іраном їх не стосується, проте надали США дозвіл використовувати їхні військові бази. З другого боку, Трамп розлютився на країни НАТО і пригрозив вийти з альянсу. Мовляв, не прибігли вони на допомогу проти Ірану, то хай не розраховують на нашу допомогу.

Насправді, після образ, зневаги, відвертого ігнорування російської загрози, насамперед Європі, після мало не агресії проти двох з членів НАТО Данії, щодо Гренландії, та Канади, з боку Трампа та його команди годі було сподіватися, що ці країни поспішать на допомогу США. А 5-та стаття у даній ситуації не діє, бо США розпочали першими.

Насправді, Європа, принаймні деякі європейські країни, зі свого боку недооцінює іранську загрозу. В Ірані залишилися запаси збагаченого урану, з яких досить швидко можна виготовити до 11 бомб. Отже, цілий світ опинився між загрозою великої економічної кризи, спричиненої перекриттям Іраном життєво важливих морських шляхів у разі продовження воєнних дій проти нього, і величезною небезпекою у разі, якщо режим аятолл отримає можливість виготовити ядерні бомби. А Європа опинилася під безпосередньою загрозою з боку російського режиму.

Таким чином, політика нинішнього Білого дому, не прихильна до Європи, та агресивні дії Росії поглиблюють нестабільність у Європі та на Близькому Сході.

Україна, Європа та країни Перської затоки стабілізуючі сили
Країни Європи докладають усіх зусиль, щоб утримати хитку стабільність між відносинами з США та власною небезпекою від путінської РФ. Україна з її досвідом тривалої війни з російськими загарбниками виявилася незамінним елементом у системі європейської безпеки, яка поступово складається.

Україна, що героїчним спротивом стримує Росію та виснажує її військову і економічну потугу, стала справжнім щитом Європи. Допоки російська армія стримується Україною, Росія не має спроможностей для нападу на країни НАТО, і у Європі це розуміють, тому й готові постачати Україні зброю та фінансові ресурси.

Договори про співпрацю у виробництві озброєнь та обмін досвідом, яким Україна готова ділитися з партнерами, стають основою нової системи безпеки, де-факто інтегруючи Україну до Європи, хоча це юридично не закріплюється у договорах, зокрема з ЄС та НАТО.

Ба більше! Війна проти Ірану відкрила цілком нові можливості для України на Близькому Сході. Досвід України у боротьбі проти «Шахедів» виявився незамінним для арабських країн регіону та для Ізраїлю, адже Іран постачав «Шахеди» РФ та поділився з нею «секретом» їх виробництва. Україна розробила власну систему боротьби з ними, досить дешеву і просту для розвитку масового виробництва. З виробництва деяких безпілотників, якими українці збивають «Шахеди» та їхні російські аналоги, Україна випереджає Росію та навіть виробляє їх більше, ніж необхідно для потреб війни.

Україна скористалася новими можливостями. На запропоновану нею допомогу для США у війні проти Ірану Трамп зухвало відповів, що президент Зеленський «буде останнім, до кого я б звернувся по допомогу». Проте, за деякими повідомленнями, приватні американські компанії вже ведуть з Україною бізнес з виробництва бойових дронів.

Водночас, від початку березня Україна відправила понад 200 фахівців з безпілотних апаратів до Саудівської Аравії, ОАЕ та Катару. Ці країни охоче відгукнулися.

Наприкінці березня президент Володимир Зеленський здійснив турне Близьким Сходом, відвідавши Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Йорданію та трохи згодом Сирію. З СА, ОАЕ та Катаром вже підписані договори щодо військової співпраці терміном на 10 років, тривають переговори з Оманом, Бахрейном та Кувейтом.

Україна постачатиме безпілотники, ноу-хау з їхнього виробництва та досвід протистояння «Шахедам». Натомість Україна отримає перехоплювачі ракет, нафту та дизельне паливо, а також інвестиції у спільне виробництво зброї.

Ймовірніше за все, не склалося наразі укласти подібну угоду з Ізраїлем, мабуть тому, що прем’єр Нетаньягу все ще побоюється остаточно розірвати з РФ, хоча вона відкрито підтримує Іран, зокрема постачає супутникову розвідувальну інформацію щодо місцезнаходження американських та ізраїльських військових. Трамп також намагається відсахнутися від таких повідомлень.

Українські «санкції» проти РФ ефективніші від американських
Перекриття Іраном основного морського шляху на Близькому Сході, Ормузької протоки, спонукало США піти на заходи, які напряму суперечать цілям війни і сприяють відновленню економічного потенціалу противника. На період війни проти Ірану США дещо послабили санкції проти російського тіньового флоту нафтоналивних танкерів, а також проти іранської нафти.

Проте не так сталося, як гадалося. Українські далекобійні БПЛА виявилися надзвичайно ефективними у знищенні нафтоналивної інфраструктури РФ. Так, майже знищений нафтоналивний порт Усть-Луга, неподалік від Петербурга, звідки тіньові танкери відправляються Балтійським морем. Після багаторазових ударів по порту росіянам стало майже неможливо вивозити звідти нафту. Така ж доля спіткала порт Новоросійськ на Чорному морі.

Американці неодноразово просили Зеленського припинити руйнування російської нафтової інфраструктури, задля врегулювання цін на нафтовому ринку чи потурання агресорові. На це президент України відповідає, що діятиме дзеркально: якщо РФ припинить ракетно-дронові обстріли міст, Україна перестане бити по російській економічній інфраструктурі. Проте такого прохання від Трампа російському диктатору не прозвучало.

Однак, з туману нестабільності дедалі чіткіше виступає Україна, озброєна новими спроможностями не тільки бити ворога, але й посісти цілком нове місце у світі. Місце не прохача, а гаранта стабільності.