Ікона потребує молитви: виставка майстра Володимира Шерстія

У неділю, 22 березня, при St. Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral відбулася персональна виставка Заслуженого майстра народної творчості України, художника-іконописця Володимира Шерстія.

Ікона — не просто картина, це мистецтво для Бога. Зрозуміло, що митець, який їх створює, — не просто художник, а людина глибокої віри.

— Ікони, які я створюю, — намолені, — розповідає Володимир Шерстій. — Я щодня молюся до них, розмовляю з ними… Ікона потребує молитви. Вона — точка дотику видимого та невидимого світів, не лише художній витвір, а й носій певної енергетики. Недаремно ікону називають «вікном у небо».

Володимир Михайлович Шерстій народився в селі Гнилички Тернопільської області. Заслужений майстер народної творчості України. Учасник реставрації костелів та церков. Досліджує візантійське мистецтво, пише ікони у візантійському стилі на замовлення церков і приватних осіб. Його роботи є у колекціях відомих людей в Україні та за кордоном, зокрема в колекції Папи Римського, а також у Тернопільському обласному музеї.

Із початком повномасштабного вторгнення митець вирішив піти на фронт, хоча йому на той час було вже 62 роки. Брав участь у боях на Харківщині. Та воював недовго, адже через непризовний вік не міг претендувати на зарплату та соціальні виплати, а також давався взнаки вік, тому після звільнення з лав тероборони повернувся до волонтерської роботи, якою займався з 2014 року. До речі, ікони писав навіть в окопах на фронті.

Зі слізьми на очах згадує про свого загиблого командира Олега Куцина, який створив підрозділ «Карпатська Січ» (49 окремий штурмовий батальйон «Карпатська січ» — добровольчий підрозділ Збройних сил України, що увійшов до складу Сухопутних військ. Підрозділ брав участь у боях за Піски та Донецький аеропорт, обороняв Київщину (Ірпінь, Бровари), вів бої під Ізюмом та Кремінною. Засновник Олег Куцин загинув 19 червня 2022 року під Ізюмом — авт.).

Про свої перші враження від Сполучених Штатів, зокрема від Чикаго, пан Володимир ділиться вже набагато охочіше:

— Я ніби виїхав з України, а за декілька днів опинився знову в Україні! Очікував почути більше англійської мови, а натомість чуєш: «Доброго дня, слава Ісусу Христу», українські прапори повсюди — на приватних будинках, на банківських установах, на вікнах крамниць, біля церков… Ukrainian Village — як невеличке місто районного значення, де можна зустріти багато знайомих, друзів, просто гуляючи вуличками.

За теплий прийом, за сприяння у поїздці, за допомогу і за щире серце хочу подякувати отцю-настоятелю храму Святого Володимира в Чикаго Івану Лимарю. Це неймовірна людина! Хоча ми познайомилися нещодавно, але в мене складається таке враження, що я знаю отця Івана усе своє життя. Перед відкриттям моєї виставки ми з дружиною Галиною встигли побувати на службі Божій у церкві Святого Володимира, від якої також ми в захваті. Храм надзвичайно гарний своїми вітражами, іконостасом, розписом стін, своєю історією, адже це найстаріша українська православна парафія у США!

Персональна виставка ікон діяла лише один день. Багато ікон знайшли свої домівки вже тут, у Чикаго.

Спадок митця — ікони, які пізнали світ завдяки золотим рукам Майстра, — передаватиметься багатьом поколінням українців, нестиме світло через віки.