Зі словом Шевченка – в душі й на вустах
Адже слово це настільки сильне, що ми чуємо його на відстані століть. Сильне не гучністю, з якою можна слова промовляти, а змістом, глибиною і висотою своєю, духом своїм, закодованими пророцтвами, молитвою, що лине звідтіля, із відстані століть, до кожного із нас.
Бо й справді звучить, наче молитва: «Світе тихий, краю милий, моя Україно. За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?» Або ж оце: «Подивіться на рай тихий, на свою країну! Полюбіте щирим серцем велику руїну!» А оце – хіба не молитва: «В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля». Хіба ж не її ми маємо пам’ятати саме сьогодні, коли «доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають»? А вража московія тільки тому й рада, спопеляючи війною милу землю його, Шевченкової, і нашої з вами України. Він і це бачив. Ще тоді, ще там, на відстані століть, коли писав: «Дніпро, брат мій, висихає, мене покидає. І могили мої милі москаль розриває… Нехай риє, розкопує, не своє шукає. А тим часом перевертні нехай підростають та поможуть москалеві господарювати, та з матері полатану сорочку знімати…»
Ох, як же він усе це бачив, заодно застерігаючи-благаючи: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Бо москалі чужі люде, роблять лихо з вами…»
Отак би вертався і вертався до рядків Пророка, до рядків Генія. Щоб запитати себе: «Що ми? Чиї сини? Яких батьків?» Щоб чужому научатись і свого не цуратись. Щоб зрозуміти: від кожного із нас залежить, коли прийде та днина, що «забудеться срамотня давняя година, і оживе добра слава, слава України».
Словом Шевченка, мудрістю Шевченка, його лірикою і його піснею, його наукою і його вірою була сповнена святочна зустріч, яка з нагоди чергової річниці від дня народження Кобзаря відбулася в аудиторії собору святих Володимира та Ольги, що в українській околиці Чикаго. Тут було людно. Й особливо тішило, що і в залі, і на сцені особлива активність належала дітям і молоді.
Концертна програма, над складанням якої працювали голова культурно-освітньої референтури при парафії добродійка Ольга Карабінович та вчителька катедральної школи святого Миколая пані Ірина Дичій, була наповнена віршованими рядками і піснями на слова й самого Шевченка, й інших авторів, які писали про його велич.
Потужно, зворушливо прозвучали «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні хору «Благовість» (керівник Олена Балабан). Дитячий ансамбль скрипалів (керівник Ольга Карабінович) виконав попурі з пісень на вірші Шевченка. Діти парафії та учні школи Миколая декламували поезії Шевченка, співали улюблені дитячі пісні, як, наприклад, «Зацвіла в долині червона калина».
Оксана Олексин, Олена Балабан і Наталя Тейлор у складі тріо виконали «Така її доля» та «Летить галка через балку». Оксана Данів та Богдан Герявенко проникливо заспівали дуетом «По діброві вітер виє». Тепло були сприйняті виступи солістів: юна Оксана Дичка вибрала для виконання «Зоре моя вечірняя»; Оксана Олексин задушевно заспівала «Сонце заходить, гори чорніють»; шквал аплодисментів дістався оперній співачці Галині Герявенко, яка подарувала слухачам пісні, що співаються серцем, – «Нащо мені чорні брови» та «Ой три шляхи широкії». І, певна річ, надзвичайно органічним був виступ Ірини Турчин – із грою на бандурі, з піснею-думою про козацькі могили.
Концертмейстерами окремих виступів були Оксана Підручна та Ольга Карабінович, звук забезпечив Ростислав Рибак, програму концерту успішно провели Уляна Рибак та Матвій Мангела.
За усе це подякували організаторам і учасникам концерту владика Венедикт Алексійчук, отець Роман Артимович та отець-диякон Ростислав Смик, який запросив усіх скласти уклін присутній у залі пані Марії Яворській – матері Героя України Михайла Яворського, книгу пам’яті про якого можна придбати у родини, долучившись пожертвами для бойових побратимів загиблого захисника.
Дорослі і юні, батьки і діти, співаки і музиканти – кожний виступ торкався особливих струн у серцях глядачів, переконуючи: Шевченко – то не просто портрет Пророка, прикрашений вишиваним рушником, і не просто «Кобзар», який є вдома у багатьох. Шевченко – це той, до кого можна повсякчас іти на розмову, у всесвіт його віршів і поем. І його батьківських порад-настанов, одна з яких прозвучала в заключній пісні: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая».
Боремося… Віримо… Що врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде…
