Protect the Future — Stand with Ukraine!

Український Конгресовий Комітет Америки, відділ в Іллінойсі, відзначив завершення четвертого року від початку повномасштабного російського вторгнення та дванадцяту річницю російської агресії проти України Маршем пам’яті.

24 лютого 2022 року - найстрашніший світанок новітньої України і цілої Європи, який безжально розділив життя на «до» і «після». Близько четвертої ранку ракети вдарили по аеропортах, військових частинах і мирних кварталах. Почалася війна, яка торкнулася кожного з нас.

У дантауні Чікаго на головній вулиці Мічиган українська громада зібралася на Марш пам’яті, щоб згадати загиблих, підтримати живих і вшанувати мужність народу, який уже дванадцять років протистоїть російській агресії і четвертий рік повномасштабній війні. Календар болю і відчаю, також народження спротиву залишив нам 2022 рік, тоді як 2023-ій  приніс віру й надію, а 2024-25 стали роками стратегічної витримки, технологічної переваги і системного виснаження ворога. Україна не лише тримає удар, а формує майбутнє своєї перемоги, і про це наголошували у своїх промовах активісти громади та друзі України. Менше ніж у попередні роки, та все ж люди  вийшли і приєдналися до акції солідарності, щоб нагадати: війна триває.

Рівно о п’ятій вечора в суботу, 21 лютого, на набережній річки Чикаго, перед історичною будівлею Wrigley Building, з вітальним словом до присутніх звернувся член управи Українського Конгресового Комітету Америки Ігор Дячун. Він подякував громаді за єдність і незмінну підтримку України, наголосивши на важливості міжнародної солідарності в боротьбі за свободу і справедливість. Серед почесних гостей заходу був сенатор від штату Іллінойс Richard Durbin, представники Генерального консульства України в Чикаго, дипломати з Румунії, Чехії, Польщі, Литви, а також лідери іранської, сирійської, польської, єврейської та балтійських громад. Їхня присутність засвідчила широку підтримку України з боку міжнародної спільноти та різних етнічних громад.

Марта Софія Фрейзер виконала гімни Сполучених Штатів Америки та України. Молода активістка Зоряна Сможаник зачитувала гасла, які підхопили сотні присутніх:

Protect Freedom — Stand with Ukraine! Protect Children — Stand with Ukraine!
Stop War Crimes — Stand with Ukraine!

Далі хвилина мовчання і пісня «Пливе кача» у виконанні Назара Карабіновича у пам’ять про загиблих, про тих, хто не повернувся з фронту, про закатованих у Бучі, Ізюмі, Маріуполі. Президент відділу Іллінойсу Українського Конгресового Комітету Америки др. Марія Дмитрів-Капеняк говорила про єдність діаспори та відповідальність перед майбутніми поколіннями. Представник Генерального консульства України в Чикаго Євген Шендриков наголосив: підтримка Америки критично важлива для перемоги. Сенатор Richard Durbin підтвердив незмінність підтримки України в Конгресі США. "Чотири роки тому Путін розпочав своє жорстоке, злочинне, повномасштабне вторгнення в Україну, яка залишається на передовій демократії та трансатлантичної безпеки. Україна встояла під час першої хвилі навали, відбила наступ на Київ, який ворог планував взяти за 3 дні, викликала подив і повагу в усьому світі, "- заявив Дурбін.

Професор кримінології Північно-Західного університету Джоел Левін говорив про документування воєнних злочинів і міжнародне правосуддя, а пастор Ґреґ Лівінґстон закликав до моральної відповідальності світу перед Україною. Представниця іранської громади пані Сетаре наголосила на спільному досвіді народів, які знають, що таке диктатура. Лілія Попович, член правління UCCA Illinois, нагадала: боротьба триває не лише на фронті, а й тут у серцях і щоденних діях кожного. Після офіційної частини лунали пісні у виконанні камерного хору “Glorious” під керівництвом Богдани Чепіль. Зворушили співом вокальна студія «Елегія», Ксеня Левкович та ансамбль Smile, професійний керівник Світлана Поляк. «Зоре моя» і пророчі слова Шевченка «Борітеся - поборете!» звучали як заповіт. Молитва у храмі  Holy Name Cathedral, очолена єпископами і священиками усіх конфесій, була щирою й почутою, зворушливо та урочисто дитячий хор школи святого Миколая під керівництвом Ірини Дичій виконав гімни Америки й України.

Для української діаспори ця війна стала каталізатором глибокого переосмислення власної ідентичності. Вона змусила багатьох по-новому відчути зв’язок із Батьківщиною, відповідальність за її майбутнє та свою роль у глобальному українському просторі. Ця внутрішня трансформація має стати визначальною на десятиліття вперед. Саме тому для кожного з нас важливо працювати над посиленням соціальної згуртованості, зміцненням патріотизму та плеканням гордості за країну, в якій ми народилися. Ми усвідомлюємо, що російський агресор не полишає спроб знищити або підкорити Україну. Водночас Україна змушена боротися на всіх фронтах- військовому, економічному, інформаційному та дипломатичному.На міжнародному рівні ми часто бачимо лише обережні, формальні кроки. Саме тому голос діаспори має особливе значення. За різними даними, під час війни близько 6 млн осіб виїхали за кордон. Перебуваючи далеко від рідної землі, ми можемо й повинні бути голосом УКРАЇНИ.