Нарешті Дональд Трамп повернувся обличчям до України! Запровадив санкції проти найбільших «гаманців» російської агресії – Лукойл та Роснєфть!

Чи варто радіти?

Санкції — «Не вмер Данило – болячка задавила»?

Низка подій, що сталася протягом усього жовтня, призвела багатьох політологів до думки: нарешті президент США Дональд Трамп припинив заманювати російського диктатора лестощами та вигідними угодами і, переконавшись, що це на нього не діє, вдався до здійснення своїх погроз щодо застосування «батога». Переконавшись укотре, що російське найвище керівництво продовжує водити його за ніс та ні на крок не відступає від своїх вимог, Трамп завдав потрійного удару.

По-перше: він надав Україні хоча й не «Томагавки», але іншу далекобійну зброю.

По-друге: зняв, хоча й непрямо, заборону вражати цією зброєю воєнні цілі на території РФ. «Відтоді, як ми продаємо зброю НАТО, нас не цікавить, куди нею б’ють», — заявив Трамп.

По-третє: 22 жовтня Міністерство фінансів США запровадило санкції проти російських енергетичних корпорацій Лукойл та Роснєфть.  

Щодо санкцій — є важливими формулювання, тому наведу повністю цитату з пресрелізу міністерства:

«Сьогодні Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США запроваджує додаткові санкції через відсутність серйозної відданості Росії мирному процесу для припинення війни в Україні. Сьогоднішні дії посилюють тиск на енергетичний сектор Росії та погіршують здатність Кремля отримувати доходи для своєї військової машини та підтримувати ослаблену економіку. Сполучені Штати продовжуватимуть виступати за мирне врегулювання війни, а постійний мир повністю залежить від готовності Росії до доброчесних переговорів. … «Зараз настав час зупинити вбивства та негайно припинити вогонь», – заявив міністр фінансів Скотт Бессент. «Враховуючи відмову президента Путіна припинити цю безглузду війну, Міністерство фінансів США запроваджує санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній, які фінансують військову машину Кремля. Міністерство фінансів готове вжити подальших заходів, якщо це необхідно, щоб підтримати зусилля президента Трампа щодо припинення чергової війни. Ми закликаємо наших союзників приєднатися до нас та дотримуватися цих санкцій». »  

Як і раніше, немає визначення РФ як агресора, проте чітко визнано, що мир «повністю залежить» від російської сторони. Санкції спрямовані на зменшення фінансування як безпосередньо «військової машини Кремля», так і в цілому вже «ослабленої економіки Росії». Також наголошується, що Мінфін США «готовий вжити подальших заходів», якщо цих виявиться замало.  

У пресрелізі поіменно перелічені численні дочірні підприємства компаній, які теж підпадають під санкції. Отже, нібито перекрито кисень двом гігантам, які належали до основних джерел фінансування агресивної війни?  

Чи здатні санкції діяти у повному обсязі?

Насправді все не так просто. Одночасне припинення всіх операцій із зазначеними компаніями призвело б до стрибка цін на нафтопродукти, включно з бензином на заправках США.

Тому, щоб пом’якшити вплив на американський і світовий ринки, Міністерство фінансів США запровадило тимчасові ліцензії для деяких операцій «Лукойлу» до 21 листопада 2025 року — зокрема в рамках Каспійського нафтопровідного консорціуму та проєкту «Тенгізшевройл».

Втім, набагато серйознішою перешкодою для дії санкцій стане те, що вже знайшовся покупець активів «Лукойлу» за межами РФ — корпорація «Гунвор», мажоритарним акціонером якої є близький друг російського диктатора Геннадій Тимченко.

Для активів «Роснєфті» в Німеччині США зробили виняток із санкцій щонайменше до квітня 2026 року.

Найважливіші покупці російських енергоносіїв — Китай та Індія, — хоча й змушені дещо скоротити обсяги закупівель, проте далеко не повністю припинять їх.

Найбільшої протидії санкціям, за оцінками аналітиків, завдасть саме Китай, який залишається головним покупцем російських енергоносіїв за пільговими цінами.

Китайський фактор

CNN провела детальний аналіз, наскільки болючими можуть виявитися нові санкції, зважаючи на те, що основними покупцями російських енергоносіїв є Китай та Індія.

Ось основні висновки:

• Обидві країни опинилися перед складним вибором: з одного боку, вони залежать від дешевих російських енергоносіїв і мають усталені економічні зв’язки з Москвою; з іншого — від ринку США, адже президент Трамп уже запровадив мита проти Індії та Китаю і може підвищити їх, якщо ці держави не виконуватимуть санкційний режим.

• Обидві країни вправно обходять санкції через мережу «посередників» у третіх державах.

• Поки що не ліквідовано так званий «тіньовий флот» РФ, хоча США, Британія та ЄС уже внесли до чорних списків сотні суден, що перевозять російську нафту.

• «Більша частина цієї санкційної нафти опиниться на непрозорому китайському ринку або буде “відмита” за допомогою торговельних хитрощів, — сказав експерт із стратегічних досліджень Клейтон Сейгл, голова відділу енергетики та геополітики у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. — Ці обхідні шляхи все одно вдарять по доходах Москви, адже ховатися в тіні коштує дорожче. Найбільший фактор X — не дії нафтотрейдерів, а те, як Вашингтон забезпечуватиме виконання закону».

Торгове перемир’я і політичний підтекст

Ці висновки частково підтвердила зустріч Дональда Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном під час саміту АСЕАН у Сеулі 30 жовтня.

Переговори тривали близько 1 години 40 хвилин, із яких реальний діалог — приблизно годину. Російсько-українську війну, ймовірно, лише побіжно згадали — у контексті ширших американо-китайських відносин: від чорного ринку фентанілу, який Китай постачає у США, до торгових взаємин, де обидві сторони тісно переплетені.

Нагадаємо, що ще у квітні Пекін відповів на початок торгової війни відмовою купувати американську сою, чим завдав удару по фермерах — основній виборчій базі Республіканської партії.

Мита на китайський імпорт — від ширвжитку до компонентів американських електронних пристроїв і зброї — вдарили по кінцевих споживачах через стрибок цін.

У підсумку сторони домовилися про тимчасове перемир’я:

Трамп запровадить лише 47 % мит замість 100 %, а Китай відновить закупівлю американської сої. Торгову війну відкладено на рік.

У цю домовленість, очевидно, увійшли й енергоносії: Трамп відмовився запроваджувати санкції щодо закупівлі Китаєм російської нафти та газу.

Отже, навіть якщо Трамп, здається, перейшов до реалізації своїх погроз «задушити» російську економіку, механізми світового ринку здатні суттєво послабити ефект санкцій.

Однак, попри численні винятки та лазівки, удар по фінансових потоках Кремля все ж буде відчутним.

Загострення воєнної конфронтації

У відповідь на зміну політики Дональда Трампа Російська Федерація провела показове випробування далекобійної крилатої ракети «Бурєвєстнік», що працює на ядерному паливі та здатна нести ядерні боєголовки.

За повідомленнями численних російських ЗМІ, ракета нібито здатна подолати до 14 тисяч кілометрів і цього разу «успішно приземлилася» на Камчатці. Втім, експерти називають це «диво-зброю» «летючим Чорнобилем», адже вона залишає на своїй траєкторії радіоактивний слід, а у разі аварії може спричинити екологічну катастрофу.

На зухвалий крок Москви президент США відповів різко.

«Нам навіть не треба запускати ракети так далеко, щоб дістати до Росії – наші два підводні човни вже біля її берегів. А Путін нехай зосередить зусилля на досягненні миру, а не на випробуваннях ракет», – заявив Трамп.

Невдовзі після цього Росія провела ще одне демонстративне випробування — підводного дрона «Посейдон», який працює на ядерній енергії. За даними американського Bulletin of the Atomic Scientists, ця зброя здатна «викликати радіоактивні хвилі океану, що зроблять прибережні міста непридатними для життя», — пишуть Арпан Раї та Гаррієт Баучер у The Independent.

До цього додалася ще одна подія: за день до прибуття Трампа на саміт АСЕАН і зустрічі з Сі Цзіньпіном Північна Корея здійснила чергове випробування своєї дальнобійної ракети — імовірно, у відповідь на пропозицію Трампа провести нову зустріч із Кім Чен Ином.

Безпосередньо під час свого турне, напередодні переговорів із Сі, Трамп віддав наказ Пентагону «негайно поновити» випробування ядерного арсеналу.

У своїй соціальній мережі Truth Social він написав:

«Сполучені Штати мають більше ядерної зброї, ніж будь-яка інша країна. Цього було досягнуто, включно з повним оновленням та реконструкцією існуючого арсеналу, під час мого першого терміну. Через величезну руйнівну силу я ненавидів це робити, але не мав вибору. Росія посідає друге місце, а Китай — третє, але протягом п’яти років досягне нашого рівня. Через програми випробувань інших країн я доручив Міністерству війни розпочати випробування нашої ядерної зброї на рівних умовах. Процес розпочнеться негайно».

Проте навіть експерти не можуть дійти згоди, що саме мав на увазі президент: випробування засобів доставки ядерної зброї (ракет, пускових установок) чи відновлення підземних ядерних вибухів.

Як зазначають Девіс Уінкл та Суапна Рамасвамі у USA Today,

«З допису Трампа не було одразу зрозуміло, чи Сполучені Штати запустять ядерну боєголовку раніше, ніж це зробить Росія чи Китай. Усі три країни — та інші держави, що мають ядерну зброю, — регулярно випробовують свої платформи доставки: Росія нещодавно випробувала нову крилату ракету з ядерним двигуном і ядерну торпеду, а США у травні провели запуск міжконтинентальної ракети Minuteman III.»

Експертка з питань нерозповсюдження ядерної зброї Андреа Стрікер з Фонду захисту демократій вважає, що Трамп «може дозволити випробування ядерної зброї малої потужності, які проводять Росія та Китай, а не повномасштабні». Вона також не виключає, що Білий дім прагне ініціювати новий раунд переговорів щодо контролю над озброєннями до завершення дії чинного договору між США та Росією у лютому 2026 року.

Якщо мати на увазі лише засоби доставки, то їхні випробування — звична практика. Але якщо йдеться про ядерні вибухи, це вже пряме порушення міжнародних домовленостей:

• договору між США та СРСР 1986 року про заборону ядерних випробувань,

• а також договору між США та РФ 2010 року про стратегічні наступальні озброєння, який спливає 4 лютого 2026 року.

Цей документ залишається останнім чинним договором між Вашингтоном і Москвою у сфері ядерного контролю. Якщо він припинить дію, — попереджають експерти, — може розпочатися нова гонка ядерних озброєнь, набагато небезпечніша, ніж у часи Холодної війни, з огляду на сучасні технології та змінену політичну реальність.

Усе це спричинило відновлення дискусій, яких не було вже понад три десятиліття — від розпаду СРСР, коли здавалося, що ядерна загроза відійшла в минуле.

Як зазначає Гаррієт Баучер (The Independent),

«Рішення Трампа відновити ядерні випробування у США викликало внутрішню критику та різке попередження, що це може призвести до глобальної ескалації».

Конгресвумен Діна Тайтус (Невада, Демократична партія) уже заявила, що має намір внести законопроєкт, який заблокує будь-які подібні ініціативи.

Директор Асоціації контролю над озброєннями Деріл Кімбалл наголосив, що США знадобиться щонайменше три роки, щоб відновити підземні ядерні випробування на полігоні в Неваді.

«Трамп дезінформований і відірваний від реальності. США не мають жодних технічних, військових чи політичних причин відновлювати ядерні вибухи вперше з 1992 року», — заявив він у соцмережі X.

Кімбалл також попередив, що подібні дії можуть «спровокувати ланцюгову реакцію» — тобто спонукати інші ядерні держави до випробувань і підірвати систему Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Після «санкційного повороту»: світ на межі ядерної конфронтації

Відродження привидів Холодної війни

Спроби відновити гонку ядерних озброєнь різко засудив Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш:

«Ми ніколи не повинні забувати катастрофічну спадщину понад 2000 випробувань ядерної зброї, проведених протягом останніх 80 років. Ядерні випробування ніколи не можуть бути дозволені за жодних обставин», — наголосив він (цитується за The Independent).

За оцінками Федерації американських науковців (FAS), станом на березень 2025 року, Росія має 5459 розгорнутих і нерозгорнутих ядерних боєголовок, тоді як США — 5177. Разом вони володіють близько 87% світового ядерного арсеналу, зазначає журналістка Associated Press Емма Бурроус.

На тлі цих нових заяв, погроз і демонстрацій сили РФ різко посилила удари по енергетичній інфраструктурі України — по ТЕЦ, підстанціях, об’єктах критичної енергетики. Щодня від російських дронів і ракет гинуть або отримують каліцтва цивільні українці, серед них — діти.

Паралельно Росія загострила провокації проти країн НАТО. Безпілотники без розпізнавальних знаків регулярно порушують повітряний простір країн Балтії, змушуючи Альянс обговорювати можливі реакції.

До таких дій долучилася і Білорусь, запускаючи через кордон до Литви повітряні кулі — частину з контрабандними товарами, частину з «метеорологічними приладами».

Ці інциденти не лише збурюють дискусії в НАТО, а й можуть виконувати розвідувальні функції, що підсилює підозри у підготовці Москви до нової форми гібридної війни — із залученням технологій і методів, відмінних від класичних сценаріїв ХХ століття.

«Парадокс Румунії»: Трамп послаблює східний фланг НАТО

На тлі зростання конфронтації Трамп ухвалює несподіване рішення — скорочення контингенту військ США у Румунії, ключовій буферній зоні Альянсу.

Як повідомляє британська журналістка Гердана Крастева (Metro),

«Це рішення ухвалено навіть попри те, що російські дрони та літаки продовжують зондувати повітряний простір НАТО».

Плани передбачають скорочення американської присутності на авіабазі Міхаїла Когелнічану — стратегічному об’єкті через його близькість до України. Після змін у країні залишиться лише близько 1000 американських військових.

Це створює небезпечний прецедент: у той час, коли риторика Вашингтона щодо Москви стає жорсткішою, реальна оборонна присутність США у регіоні — слабшає.

Крихкий баланс на межі катастрофи

Наростання взаємних погроз, показові випробування зброї та демонстрації сили підштовхують світ до межі прямого зіткнення двох держав із найбільшими ядерними арсеналами.

Формально обидві сторони контролюють свої дії, але ризик фатальної помилки чи хибного розрахунку стає дедалі реальнішим.

Історія вже знає подібні приклади — помилки спецслужб Кремля, які недооцінили здатність українців до спротиву й реакцію Заходу, довели: навіть у ХХІ столітті світ не застрахований від людського чинника.

«Поєдинок роздутого самолюбства — як Путіна, так і Трампа — на тлі екзистенційної боротьби України за виживання створює ідеальне підґрунтя для хибних рішень і непередбачуваних наслідків. Ніколи ще загроза третьої світової не виглядала настільки реальною».

Трамп заганяє себе — і світ — у глухий кут?

Глобальні труднощі зовнішньої політики — лише частина проблеми. Усередині США ситуація загострюється не менше.

Країна розколюється на два протилежні табори — демократичний та автократичний — і цей розкол дедалі більше нагадує «холодну громадянську війну».

Аналітики вже давно називають це явище «спіраллю Трампа» — процесом безупинного наростання взаємної ворожнечі між Трампом і його прихильниками з одного боку та його опонентами — з іншого.

Ця спіраль почалася ще 2016 року, коли в американському суспільстві з’явилися підозри у зв’язках Трампа з російськими агентами, що згодом привело до розслідування Роберта Мюллера і першого імпічменту 2018 року.

У відповідь Трамп запустив теорію про «глибинну державу», яка нібито переслідує його політично. Ця риторика, попри абсурдність, знайшла потужний відгук серед частини виборців і медіа, зокрема телеканалу Fox News.

Згодом до неї додалися твердження про «вкрадені вибори 2020 року», які, попри понад 60 програних судових справ, стали каталізатором штурму Капітолію 6 січня 2021 року.

Поразка на виборах не зупинила Трампа — навпаки, він повернувся з новими силами і більш згуртованою командою. Його стратегія нині проста:

• замінити всіх потенційних противників у державних структурах своїми людьми;

• покарати політичних опонентів;

• послабити незалежність судової й законодавчої влади.

Як наслідок, система стримувань і противаг, яка є фундаментом американської демократії, опинилася під загрозою. Її поразка означатиме кінець класичної моделі демократії у США й появу нової, небезпечної форми — «диктатури більшості».

Політична турбулентність

Нещодавні події лише поглиблюють кризу.

Міністерство юстиції США розпочало кримінальні провадження проти кількох ключових фігур — колишнього радника з нацбезпеки Джона Болтона, генпрокурорки Нью-Йорка Летиції Джеймс та ексдиректора ФБР Джеймса Комі.

Болтона підозрюють у порушенні законодавства про охорону державної таємниці; Джеймс — у шахрайстві з іпотекою; Комі — у неправдивих свідченнях Конгресу.

Ці кроки виглядають як спроба помсти і лише підживлюють страхи перед авторитарними тенденціями в політиці Трампа.

На цьому тлі його конфронтація з Росією може виявитися не стільки демонстрацією сили, скільки спробою відволікти увагу від внутрішньої турбулентності, яка загрожує не лише США, а й усьому світовому балансу.

Спіраль Трампа: коли особисте переростає в глобальне

Усі обвинувачені у нових кримінальних справах — політичні противники Дональда Трампа.

Колишній радник з національної безпеки Джон Болтон, побачивши роботу трампівського Білого дому зсередини, написав книгу «Кімната, де це відбулося» (The Room Where It Happened), яка стала бестселером серед політичних аналітиків. Це — книга-застереження, у якій Болтон описує ризики, що їх несе трампізм для самої демократії США та міжнародного порядку.

Водночас у судочинстві Сполучених Штатів існують чіткі запобіжники від політичних переслідувань. Американське право знає терміни «selective prosecution» (вибіркове правосуддя) та «vindictive prosecution» (мстиве правосуддя). Якщо захист у суді доведе хоча б один із цих мотивів, справу автоматично закривають.

Як зазначає журналістка The Huffington Post Бренді Бачман,

«Звинувачення, висунуті проти політичних опонентів президента Дональда Трампа після його публічного заклику до генерального прокурора Пем Бонді притягнути до відповідальності своїх ворогів, викликають тривожне запитання: якщо Міністерство юстиції — лише слухняний пес президента, чи хтось у США ще захищений від його зубів?

Єдиний юридичний захист для колишнього директора ФБР Джеймса Комі, генпрокурорки Нью-Йорка Летиції Джеймс чи будь-кого іншого, на кого міністерство чинило тиск, — це заяви про мстивий або вибірковий мотив переслідування. І хоча такі заяви рідко спрацьовують, поведінка Трампа настільки виходить за межі норми, що цього разу вони можуть стати дієвими».

Від боротьби із злочинцями — до війни з імігрантами

Навіть проголошена Трампом і підтримана частиною електорату боротьба з нелегальними мігрантами, які вчинили тяжкі злочини, набуває чітко політичного забарвлення.

Одним з елементів його риторики про «вкрадені вибори» є безпідставні твердження, ніби «нелегали голосували за демократів».

Це — юридичний нонсенс, адже брати участь у президентських виборах США мають право лише громадяни, зареєстровані як виборці; навіть власники грінкарт не мають цього права.

На мою думку, саме ця хибна теорія штовхнула Трампа до перетворення законної боротьби зі злочинністю серед мігрантів на повномасштабну війну проти імміграції взагалі.

Під приводом «захисту законності» він дозволив практику незаконних арештів, принижень і застосування сили, а також введення Національної гвардії у низку міст, де це не було виправдано.

Демократія під загрозою

Сьогодні триває боротьба за майбутнє американської демократії.

Парадоксально, але саме ця система — із її незалежними судами, конгресом і пресою — є найбільшою загрозою для самого Трампа.

Якщо на проміжних виборах 2026 року більшість у Конгресі знову здобудуть демократи, Трампу може загрожувати новий імпічмент або хоча б черга судових процесів, тепер уже значно обґрунтованіших.

Така перспектива змушує його вдаватися до дедалі радикальніших кроків, що підривають самі основи демократії.

Чим далі розкручується ця «спіраль Трампа», тим небезпечнішою стає — як для самої Америки, так і для світу.

На межі вибору: демократія чи руїна

Фінал цієї історії нині не передбачить ніхто.

Можливі сценарії — від болючого, але мирного компромісу, який урятує американську демократію (навіть ціною політичних поступок у питанні Трампа), —

до катастрофічного розвитку, що може втягнути світ у новий глобальний конфлікт.

Якщо демократія вистоїть у США, це стане перемогою для всього демократичного світу — і шансом для перемоги України.

Якщо ж ні — третя світова війна може позбавити людство самої можливості говорити про демократію.