Для українців, для всіх європейців, для американців, які позитивно налаштовані до України і сподіваються на її перемогу у війні з авторитарною Росією, головною подією жовтня, поза сумнівом, стали рішення Дональда Трампа посилити тиск на Путіна. Як сказав сам американський президент: «Час надійшов, ми і так занадто довго чекали».

Ніде правди діти — тут Дональд Трамп має рацію. З перших днів свого перебування у Білому домі американський президент намагався переконати свого російського колегу в необхідності закінчити бойові дії на російсько-українському фронті. При цьому Трамп пропонував Путіну привілейовані умови для завершення війни: і збереження Росією контролю над окупованими українськими територіями, і скасування санкцій проти Росії, і повернення їй заблокованих на Заході активів, і плідну економічну співпрацю зі Сполученими Штатами, і навіть те, що було б нечуваним — визнання російського статусу окупованого ще 2014 року Криму.

Але відбувалася одна телефонна розмова Трампа з Путіним за іншою, а російський президент так і не погоджувався з пропозиціями свого американського колеги. Коли у травні Сполучені Штати Америки вже узгодили нові санкції проти Росії з Європейським Союзом, Путін запропонував відновити переговорний процес між Україною і Росією, нібито перерваний ще у 2019 році в Стамбулі. Трамп пристав на цю пропозицію, відмовився від нових санкцій, примусив українську делегацію вилетіти до Туреччини — і знову зіштовхнувся з імітацією перемовин. Росіяни вперто повторювали всі ті самі вимоги, відомі ще з 2022 року, які ведуть не просто до капітуляції України, але й до її поступового зникнення з політичної мапи сучасного світу.

Коли стало ясно, що переговорний процес не зсувається з мертвої точки, Трамп вирішив взятися за справу сам і зустрівся з Путіним в Анкориджі. Очевидно, американський президент сподівався, що на особистій зустрічі зможе переконати російського колегу у раціональності своїх пропозицій і необхідності припинення вогню. Але й цього не сталося. Ба більше, саміт на Алясці був охарактеризований у медіа як справжнє зовнішньополітичне фіаско Дональда Трампа — хоча сам він це і заперечує. Однак залишається під великим знаком питання: для чого взагалі американський президент запрошував російського на зустріч, якщо не домігся від нього жодної поступки по принципових питаннях?

Та все ж саміт на Алясці став для Трампа серйозним уроком. Він усвідомив, що якщо зустрічатиметься з Путіним безрезультатно, це позначиться на його політичній репутації і навіть на шансах республіканців на майбутніх довиборах. Тепер Трампу від Путіна потрібно конкретне рішення, яке зупинить вогонь на російсько-українській війні. Щоб домогтися такого результату, американський президент перейшов до серйозних погроз на адресу Путіна — аж до можливого виділення Україні далекобійних ракет «Томагавк» для ударів по суверенній території Російської Федерації і до запровадження серйозних санкцій проти Росії.

Путін на ці погрози відреагував: зателефонував Трампу з новими примирливими словами і компліментами. У американського президента знову з’явилася надія, що російський президент може бути схильний до миру. Саме тому зустріч Трампа у Вашингтоні з українським президентом Володимиром Зеленським відбувалася у дещо знервованій атмосфері — тому що американський президент уже вважав, що йому, можливо, доведеться натиснути на українського колегу в разі досягнення якихось реальних домовленостей із Путіним.

Але домовленостей не відбулося. Навіть надії на домовленості. Трамп, уже навчений досвідом Аляски, відмовився узгоджувати майбутню зустріч із Путіним по неформальних каналах — так, як це було, коли він направляв до Росії свого спеціального представника Стіва Віткоффа, а той намагався інтерпретувати путінські сигнали і обіцянки. Тепер американський президент вирішив узгодити зустріч по офіційних каналах, щоб домогтися реального документа, який визначив би механізм припинення вогню на російсько-українському фронті. А підготувати такий результат мали очільники зовнішньополітичних відомств двох країн.

Але вже перша розмова державного секретаря Сполучених Штатів Марко Рубіо з міністром закордонних справ Російської Федерації Сергієм Лавровим продемонструвала, що росіяни не відмовилися від жодної зі своїх вимог і що Путін навіть не розглядає питання припинення вогню на російсько-українському фронті. Ця кремлівська упертість примусила Трампа не тільки відмовитися від зустрічі у Будапешті, але й запровадити перші власні санкції проти Російської Федерації — проти енергетичних гігантів «Роснефть» та «Лукойл».

І тут мова не лише про гроші, а й про символи. Адже державна корпорація «Роснефть» була створена Путіним у перші роки його панування в Росії внаслідок експропріації компанії «ЮКОС» для одного з найближчих путінських соратників — Ігоря Сєчіна. Як і державний «Газпром», ця корпорація є одним із важливих гаманців самого Путіна, і, звичайно, російському президентові не дуже хотілося б розлучатися з прибутками. Тож у Вашингтоні добре розуміють, по яких неприємних місцях для Путіна бити.

Путін роздратовано відреагував на ці дії Трампа. Показово провів випробування далекобійних ракет, які можуть бути носіями ядерної зброї, і надіслав до Вашингтона свого спеціального представника Кирила Дмитрієва, який у численних телевізійних ефірах нагадував американцям як про випробування цих ракет, так і про можливе підвищення цін на бензин. Однак навряд чи ці попередження лякають адміністрацію, де вже зрозуміли, що російський президент реагує лише на мову сили, а ніякі інші аргументи на нього не діють.

Тож можна бути впевненими, що в найближчі місяці Вашингтон і Москва рухатимуться дорогою подальшої ескалації. Так, це дуже небезпечно, але жодних інших шляхів для завершення російсько-української війни просто не існує й ніколи не існувало в природі.

Сам Путін також обирає мову ескалації й тиску. Тільки він тисне на Україну. Комбіновані обстріли нашої країни за допомогою всього арсеналу, який сьогодні є на озброєнні російської армії, стали вже систематичними. Є очевидним, що Путін сподівається повністю знищити енергетичний потенціал України — її газовидобуток, розподільчі станції — і занурити українців у найгіршу зиму від початку великої російсько-української війни.

Російський президент продовжує сподіватися, що населення України усвідомить: від цих поневірянь його позбавить лише повна й абсолютна капітуляція перед Росією з ліквідацією власної «штучної» держави. Нехай він не може далеко просуватися за допомогою своєї армії, але поки українська армія утримує позиції, він перетворює Україну на безлюдну пустелю. І це також є однією з важливих цілей російсько-української війни, яку навіть не приховують пропагандисти режиму.

Один із них, Володимир Соловйов, прямо сказав, що знелюднення великих українських міст має відбутися вже найближчим часом. І я впевнений, що саме такий сценарій розвитку подій на найближчі місяці і роки обговорюють і затверджують у Кремлі. Адже демографічна перемога росіян над українським народом стала б справжнім тріумфом Путіна — скільки б української території йому не вдалося захопити.

І для того, щоб протидіяти цьому продуманому жорстокому сценарію, потрібно посилити тиск на Росію, щоб якнайшвидше завершити війну, втілити в життя сценарій Трампа щодо припинення вогню на російсько-українському фронті. Інакше демографічні та соціальні проблеми України набудуть незворотного характеру, і ми вже ніколи не повернемося до тієї держави, у якій жили до російського нападу.

І цей факт має усвідомити кожен, хто думає про українське майбутнє, про майбутнє Європи та майбутнє Америки також — бо поразка України буде поразкою всього Заходу і сумним тріумфом авторитаризму.