Світлом до світла: як Валерія Вовк несе українську музику Америкою
У затишному залі, де звучить рідна мова й відчувається подих України, лунають перші акорди «Червоної рути». Публіка з перших нот упізнає мелодію, і хвиля ностальгії проходить залом. На сцені — Валерія Вовк, тендітна, але сильна духом одеситка, яка подорожує Америкою з українськими піснями, змішуючи українську музику з сучасним американським фольком, аби через музику підтримати рідну країну.
Вона співає не просто ноти — вона співає пам’ять. Її тур, присвячений Володимиру Івасюку, став своєрідною подорожжю у серце української культури, а водночас і благодійною місією. Адже за кожною піснею — збір коштів для України, для тих, хто сьогодні стоїть на передовій.
Від Одеси до Бостона: музика, що не має кордонів
«Я з Одеси. І музикою займаюся, відколи себе пам’ятаю», — розповідає Валерія. Її шлях розпочався у легендарному ліцеї імені Столярського. Потім — Сінгапур, де жила родина через роботу батька, старша школа, і далі — навчання в одному з найпрестижніших музичних вишів світу, Berklee College of Music у Бостоні.
«Під час пандемії я якийсь час провела вдома, а до Сполучених Штатів повернулася незадовго до початку повномасштабної війни. І відтоді не переставала шукати способи підтримати Україну. Я зрозуміла: найцінніше, що можу дати, — це музика».
Спочатку Валерія долучалася до місцевих протестів у Бостоні, брала активну участь в організації подій і концертів, а в 2023 році приєдналася до туру «Культурного десанту» Америкою, куди її запросив Миколай Сєрга. У 2024-му Валерія стала амбасадоркою благодійної організації ТИХО в Україні та взялася за організацію власних благодійних турів для збору коштів на підтримку армії.
Івасюк, який ожив серед нас
«Пісня “Поміж нас” стала для мене точкою натхнення. Мене захопила її мелодійність і те, наскільки вона звучала на часі в акварельному варіанті. А вже згодом я почала глибше відкривати для себе Івасюка, його музику, його історію».
Цей інтерес переріс у масштабний проєкт. Валерія перечитала спогади Михайла Івасюка — батька композитора, вивчила десятки пісень і створила програму, де кожна композиція розповідає історію життя Івасюка — від дитинства до трагічної загибелі.
«Мене захопила народність його мелодій. Вони прості, але неймовірно глибокі. В них — українська душа. І водночас вони звучать так сучасно, ніби написані вчора. Я хотіла, щоб американці почули цю музику і відчули її енергію — світлу, молодечу, справжню».
У концертах Валерії звучали: «Казка гір», «Журавлі», «Відлуння твоїх кроків», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй» та інші. Програму вона вибудовувала уважно — «по лінії життя Івасюка», а між піснями розповідала глядачам історії, які читала у спогадах його батька.
«Це не просто концерт. Це спільне проживання історії. Так, там є трагедія, але я хочу, щоб люди виходили натхненні, з вірою, що все буде добре».
Музика, що збирає на перемогу
Тур Івасюка мав ще одну місію — благодійну. У межах цього туру Валерія разом із командою зібрала 23 тисячі доларів — завдяки квиткам, мерчу та, звичайно, благодійним пожертвам. Кошти передали в Україну через благодійну організацію «Тихо», засновану Андрієм Лиманом. Збір мав назву «Слідом до світла» — саме так, як і пісня, яку Валерія записала разом із колегами-музикантами.
«Ми збирали кошти на автомобілі, дрони, амуніцію. Я публікую звіти у себе на сторінці, щоб люди бачили, що їхня допомога справді доходить туди, де вона потрібна».
Цікаво, що знайомство Валерії з ініціативою «Тихо» сталося випадково — «через всесвіт», як вона каже. Андрій Лиман намагався написати їй у соцмережах, але повідомлення довго не доходили. Зрештою, через інших артистів вони познайомилися — і невдовзі Валерія стала амбасадоркою «Тихо» у США.
Новий тур: ретро-пісні й українська енергія
І ось Валерія знову вирушила у тур Америкою — цього разу разом із ще однією українською співачкою (special guest). Програма — зовсім інша: легка, енергійна, сповнена українських ретро-хітів.
«Ми хотіли зробити концерт, на якому можна і поспівати, і потанцювати. Щоб люди просто видихнули, розрядилися. Бо всім нам цього зараз дуже не вистачає», — каже співачка.
Тур стартував у Клівленді, далі були Детройт, Чикаго, Бостон, Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Пітсбург, Орландо, Шарлотт. У кожному місті — аншлаги, щирі обійми після концертів і нові донати на потреби ЗСУ.
Попри втому й довгі переїзди, Валерія усміхається:
«Це неймовірно, коли ти бачиш, як люди плачуть, сміються, співають разом із тобою. Коли навіть американці підходять і кажуть: “Ми не розуміли слів, але відчули емоцію”. Це і є сенс музики».
Мрія про повернення
Сьогодні Валерія продовжує виступати у США, але зізнається: усі її думки — про дім.
«Я мрію бути в Україні. Просто — бути. Відчути запах Батьківщини, побачити рідних, доторкнутися до землі, яка дала мені голос і натхнення. І, звісно, заспівати для наших людей вдома».
Після цього вона планує повернутися до авторської творчості. Вже має кілька нових пісень і один амбітний задум, який покаже американській аудиторії, наскільки багата українська музична спадщина.
«У нас були фантастичні композитори — той самий Мирослав Скорик, ансамбль “Веселі скрипки”. У їхніх творах відчувається дух свободи, навіть у ті часи, коли про свободу не можна було говорити вголос. Мені хочеться, щоб американці почули цей джазовий відтінок нашої історії»
Долучіться до доброї справи, пожертвувавши до благодійної організації TYHO:
PayPal: Stoik.project@gmail.com
