Перша і найважливіша Божа заповідь
Дорогі читачі!
Ми продовжуємо нашу мандрівку духовними стежками, де за кожним поворотом відкривається щось глибше, істинніше, вічне. Сьогодні перед нами – перша і найважливіша Божа заповідь. Вона звучить урочисто і водночас ніжно, як голос люблячого Отця:
"Я – Господь, Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене!" (Вих. 20, 2-3)
Це не просто закон. Це – запрошення. Запрошення в глибоку, живу, особисту зустріч з Богом. Це Його стукіт до нашого серця, Його прагнення бути не просто Творцем десь там у висотах, а найближчим Другом, Отцем, Спасителем, єдиним Скарбом.
"Господь Бог відкриває Себе як Той, Хто любить людину і прагне її спасіння... Першою заповіддю Господь об'являє Своє Ім'я і Своє єство, щоб людина навчилася вповні довіряти Йому"
(Катехизм УГКЦ "Христос – наша Пасха", 840)
Запрошую вас відкрити це святе слово не лише розумом, а всім серцем – і віднайти джерело життя, спокою й справжньої свободи.
ПЕРША БОЖА ЗАПОВІДЬ: "Я – ГОСПОДЬ БОГ ТВІЙ.
НЕХАЙ НЕ БУДЕ В ТЕБЕ ІНШИХ БОГІВ, ОКРІМ МЕНЕ!"
Чому маємо Бога почитати?
1. Бог – наш Творець і Утримувач
Ми зобов'язані шанувати і любити Бога насамперед тому, що Він створив нас. Він – початок усього буття. "Бо в Ньому ми живемо, рухаємось і існуємо" (Діян. 17, 28). Святитель Іриней Ліонський пише: "Слава Божа – це людина, яка живе, а життя людини – це бачити Бога".
Кожна наша клітина, кожен подих – це дар Його любові. Без Нього ми не існували б, не змогли б ні бачити, ні мислити, ні любити.
2. Бог – джерело нашого спасіння
Ми маємо віддавати честь Богові, бо Він нас викупив – не золотом чи сріблом, а дорогоцінною Кров'ю Свого Єдинородного Сина (пор. 1 Пт. 1, 18-19). Христос помер і воскрес заради нас, відкривши нам шлях до вічного життя. Святий Григорій Назіанзин говорить: "Бог став людиною, щоб людина стала Богом".
"Відкуплення є справою Святої Тройці: Бог Отець посилає Свого Сина, щоби визволити людину з неволі гріха. Син Божий, ставши людиною, добровільно приносить себе у жертву..." (Катехизм "Христос – наша Пасха", 130).
3. Бог – найвища Досконалість
Бог є джерелом усякої істини, добра і краси. "Ніхто не добрий, лише один Бог" (Мк. 10, 18). Ми покликані Його шанувати не лише через обов'язок, але й тому, що Його святість, Його любов є незрівнянною. Святий Августин писав: "Неспокійне серце наше, аж поки не спочине в Тобі".
"Поклоніння є відповіддю людини на Боже об'явлення і виявом віри в Того, хто є джерелом життя і вічності" (Катехизм "Христос – наша Пасха", 844).
Як слід Бога почитати?
1. Внутрішньо: віра, надія і любов
Віра – це відповідь на Божу істину; надія – це довір'я до Його обітниць; любов – це єдність з Ним у всьому. "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм..." (Мт. 22, 37). Святитель Василій Великий навчає: "Пізнання Бога – це життя душі; не мати Бога в серці – це смерть".
"Християнська віра – це не лише знання про Бога, а насамперед особисті взаємини з Ним, вияв любові до Нього" (Катехизм "Христос – наша Пасха", 40).
2. Зовнішньо: молитва, Літургія, Таїнства
Ми виявляємо шанування Богові в молитві, через участь у Святій Літургії, в Таїнствах, особливо в Євхаристії, в поклонінні Святим Тайнам. "Прийдімо, поклонімся і припадімо до Христа" – співаємо ми на початку кожного богослужіння. Поклоніння – це наш акт визнання: Ти – Бог, а ми – Твої діти.
"Церква у своєму літургійному житті визнає й прославляє Бога як єдиного Господа... тому Літургія є найвищим актом шанування" (Катехизм "Христос – наша Пасха", 845).
Святий Іван Золотоустий заохочує: "Чи не бачиш, що Його любов до тебе більша, ніж любов батьків до дітей? Тож не забувай Його, а тримай Його в серці завжди".
Що означає "нехай не буде в тебе інших богів"?
Це заборона ідолопоклонства. Ідол – це не лише статуя. Ідол – це будь-що, що займає місце Бога у нашому серці. Це може бути багатство, влада, тіло, технології або навіть власне "я".
"Ідолопоклонство – це гріх, коли людина на місце Бога ставить якусь істоту чи річ..." (Катехизм "Христос – наша Пасха", 846).
Святий Павло застерігає: "Жадібність – це ідолослужіння" (Кол. 3, 5). Коли людина ставить на перше місце щось інше, окрім Бога, вона впадає у гріх ідолопоклонства, навіть якщо цього не усвідомлює.
Забобони – ще одна форма ідолопоклонства
Сни, талісмани, гороскопи, ворожіння, "енергії", чаклунство, "сили космосу" – це все прояви забобонної віри, яка суперечить Євангелію. "Не звертайтесь до чарівників... Я – Господь, Бог ваш" (Лев. 19, 31).
"Забобони, ворожіння, спіритизм, окультні практики – це форми відвернення від віри в Бога. Християнин повинен уникати будь-якої участі в таких практиках" (Катехизм "Христос – наша Пасха", 848).
Святий Кипріян Картагенський говорить: "Той, хто шукає поради в диявола, відвертається від Бога". Тому будь-яке звернення до окультного є гріхом проти віри й порушенням першої Божої заповіді.
Висновок
Перша заповідь – це запрошення до глибокої дружби з Богом. Вона вчить нас, що без Бога наше життя втрачає сенс, орієнтир і вічну мету. Поставмо собі запитання: Чи справді Бог є центром мого життя? Чи, може, Його місце зайняв хтось інший?
Святий Іван Касіян наголошував: "Чиста молитва можлива лише тоді, коли душа позбулася всіх ідолів". Тож очистімо своє серце від усього, що нас роз'єднує з Богом, і знову поставмо Його на перше місце.
"Шанування єдиного Бога – це визнання Його абсолютного панування в моєму житті, довіра Йому, служіння Йому в усьому" (Катехизм "Христос – наша Пасха", 843).
ПРО ПОЧИТАННЯ СВЯТИХ
Дехто запитує: якщо тільки Бог є гідний поклоніння, то чому Церква вшановує Святих? Важливо зрозуміти, що почитання Святих – це не поклоніння, яке належить лише Богові, а вшанування Божої дії в людях, які відповіли на Його любов святістю свого життя.
Хто такі Святі?
Це ті, що жили Божими заповідями, з любов'ю служили ближнім і, померши в Божій благодаті, зараз перебувають у Божій славі. Вони – наші друзі в небі, які заступаються за нас у молитві, допомагають зростати у вірі, підтримують у боротьбі.
"Святі – це ті, хто вірно наслідував Христа... Церква проголошує святих блаженними, щоби вказати нам на шлях до освячення" (Катехизм УГКЦ "Христос – наша Пасха", §811, 887-889).
Чому ми почитаємо Святих?
1. Бо Бог сам прославив їх – через їхнє життя, чесноти, а іноді й чуда.
2. Бо вони показують нам приклад, як можна з Божою допомогою жити святістю в щоденних обставинах.
3. Бо вони – наші добрі приятелі і добродії, які щиро прагнуть нашого спасіння і допомагають нам у молитві.
"Почитання святих не затьмарює єдиного посередництва Христа, а навпаки – виявляє Його силу, бо святі є Його членами" (ККЦ §956; Христос – наша Пасха §887).
Чи можна молитися до Святих?
Так, бо ми звертаємось до них з проханням про заступництво, як просимо молитви друзів на землі. Святі, вже перебуваючи в Божій славі, є ближче до Бога, і Церква навчає: їхня молитва має велику силу.
"Коли вірні моляться до святих, це виражає спільність святих, єдність Церкви небесної й земної" (Катехизм УГКЦ "Христос – наша Пасха", §889).
Наші українські святі – особлива спадщина
Святі з нашого народу, як-от святий Володимир Великий, святі Кирило і Методій, святий Йосафат, блаженний священномученик Омелян Ковч, нові мученики ХХ століття – це світлі приклади святості серед українського народу, які стали знаком Божої присутності в історії України.
"Культ наших Святих підтримує й освячує християнську любов до Батьківщини" (Сл. Б. митр. Андрей Шептицький, "Про почитання Святих").
Наслідувати Святих – це йти дорогою святості
Святі були звичайними людьми – мали труднощі, страждання, спокуси. Але з Божою благодаттю перемагали. Їхнє життя – живе Євангеліє, приклад для кожного стану: для дітей і батьків, для монахів і мирян, для вчених і простих людей.
"Святість – не виняток, а покликання кожного. Господь хоче, щоб усі були святими" (пор. Христос – наша Пасха, §881-883).
Хто любить Бога понад усе, той:
- не шукає замінників Божої любові в ідолах сучасного світу;
- покладає всю надію на Господа;
- з любов'ю наслідує приклад Його святих;
- живе у постійному прагненні єдності з Ним через молитву, Таїнства і виконання заповідей.
"Віра в єдиного Бога включає у себе визнання, що тільки Йому належить поклоніння. Ушанування святих є не зменшенням Божої слави, а виявом Його дії в людській історії" (пор. Христос – наша Пасха, §888).
ПРО ПОЧИТАННЯ СВЯТИХ АНГЕЛІВ
Подібно до святих, ангели Божі – це наші духовні приятелі, охоронці та добродії. Катехизм УГКЦ вчить:
"Ангели – це духовні істоти, створені Богом, які, зберігаючи вірність Йому, служать Його волі та супроводжують людину в її земному паломництві" ("Христос – наша Пасха", §91).
1. Існування Ангелів
Святі ангели – це невидимі, безсмертні духи, створені Богом до сотворення світу, наділені розумом і волею. Катехизм пояснює:
"Бог створив ангелів як особистих безтілесних духів, які вільно служать Йому" ("Христос – наша Пасха", §90).
Їхнє число величезне:
"Тисячі тисяч Йому служили, і силенна безліч перед Ним стояла" (Дан. 7,10);
"...і було число їх – множини множин і тисячі тисяч" (Одкр. 5,11).
Святий Йоан Дамаскин навчає:
"Ангел – це істота розумна, вільна, безтілесна, завжди в русі, яка служить Богові та за Його повелінням є посланою на допомогу нам" (Про православну віру, II,3).
Святі Отці говорять про дев'ять ангельських чинів: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Власті, Сили, Начала, Архангели та Ангели (пор. св. Григорій Великий, "Homiliae in Evangelia").
Проте не всі ангели залишилися вірними Богові. Деякі, з гордості повставши проти свого Творця, були скинені й стали демонами:
"...Ангелів, які не зберегли свого достоїнства, але покинули свою оселю, Він назавжди зв'язав у темряві кайданами" (Юд. 1,6).
2. Завдання святих ангелів
Завданням ангелів є прославляти Бога, виконувати Його волю та служити людині:
"Ангели, хоча й невидимі, є дійсними посланцями Бога, Його служителями, які приносять людям звістку спасіння і супроводжують їх" ("Христос – наша Пасха", §91).
Ісаїя бачив, як Серафими співають:
"Святий, святий, святий Господь сил: уся земля повна Його слави!" (Іс. 6,3).
Псалмоспівець вигукує:
"Хваліте Його, всі ангели Його!" (Пс. 148,2).
У Писанні ангели з'являються як Божі вісники. Вони благовістять Авраамові, Мойсеєві, Захарії, Пречистій Діві Марії, святому Йосифові. Ангел звіщає пастухам про Різдво, з'являється при Христовому Воскресінні, Вознесінні.
Святий Василій Великий пише:
"Кожен вірний має біля себе ангела як вихователя й пастиря, що керує його життям" (Про Святого Духа, 16,39).
Особливої уваги заслуговують ангели-хоронителі. Вони охороняють людину від народження до смерті.
"Бо Він дасть наказ ангелам Своїм про тебе, щоб стерегли тебе на всіх твоїх дорогах" (Пс. 91,11).
"Ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця Небесного" (Мт. 18,10).
Катехизм УГКЦ пояснює:
"Бог дарує кожній людині ангела-хоронителя, який є знаком Божої близькості та проводу" ("Христос – наша Пасха", §92).
3. Наше ставлення до ангелів
Ми маємо бути вдячні нашим ангелам-хоронителям і шанувати їх через молитву, довір'я й наслідування у вірності Богові. Святий Бернард із Клерво закликає:
"Поважай його присутність, люби його відданість, довіряйся його опіці, живи благочестиво, щоб не засмучувати твого супутника" (Проповідь про ангела-хоронителя).
Молитва до ангела-хоронителя – це не лише побожна традиція, а вияв нашої віри в Божу опіку. Катехизм навчає:
"Християни покладають надію на допомогу ангелів, особливо в трудні моменти життя, в спокусах і в годині смерті" ("Христос – наша Пасха", §92).
4. Свідчення з життя
Одного разу місіонер на Філіппінах був тричі покликаний невідомим голосом уночі до вмираючого. Хоча мешканці села не знали про хворого, він не зневірився. На третій раз, іншим шляхом, він натрапив на самотню хатину, де знайшов смертельно хворого чоловіка, який радісно сказав:
"Я щодня 50 років молився до мого ангела-хоронителя за щасливу смерть. Я знав, що ви прийдете".
Такі свідчення виявляють живу присутність Божих ангелів у нашому житті.
Молитва до ангела-хоронителя
Ангеле Божий, хоронителю мій,
Ти все при мені стій!
Рано, ввечір, вдень, вночі –
Будь мені до помочі!