Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні я хочу запросити вас у глибоку подорож. Подорож до самого серця Божої волі, до того, що Господь відкрив нам через Мойсея на горі Синай, а згодом ‒ сповнив у своєму Сині Ісусі Христі. Мова йде про Десять Заповідей ‒ ті слова, які ми іноді сприймаємо як щось суворе, обмежуюче, закон, якого слід боятися. Але чи справді вони є таким?

Катехизм нашої Церкви «Христос ‒ наша Пасха» навчає нас дивитися на Заповіді інакше. Це не заборони, а подарунки. Це не ланцюги, а ключі до свободи. Це ‒ запрошення Бога: «Іди за Мною. Живи зі Мною. Я покажу тобі шлях життя».

Псалмоспівець каже: «Слово Твоє ‒ світильник ногам моїм» (Пс. 118,105). А хіба Заповіді не є тим самим словом Божим, яке просвітлює нашу дорогу? Вони є тим, що відкриває правду про людину, про її серце. Східна духовність навчає: гріх починається не в діях, а в думках і намірах. І саме Заповіді ‒ як дзеркало ‒ показують, що в нас не так.

Святий авва Доротей сказав: «Якщо хочеш бачити, де твоя душа хвора ‒ постав перед собою Заповіді, і побачиш». Не для осуду, а для зцілення.

А ось і Заповіді із коротеньким роз'ясненням:

1-ша Божа заповідь: «Нехай не буде в тебе інших богів , крім мене».

Ця Заповідь стоїть на сторожі правдивої релігії. Вона наказує почитати тільки єдиного правдивого Бога, а забороняє всяке ідолопоклонство, що є зневагою до Бога і приниженням людської гідності.

2-га Божа заповідь: «Не взивай намарно імені Господа Бога Твого».

Маючи на увазі Божу велич і святість, ця Заповідь наказує велику пошану до Його особи, імені, честі й авторитету. Вона забороняє всяку зневагу Господнього імені, чи то в жартах, чи в гніві або прокльонах.

3-тя Божа заповідь: «Пам’ятай день святий святкувати».

Людина, як Боже творіння, зобов’язана віддавати Господеві почесть усяким способом, а головно через святкування неділі і свят, щоб, при цьому, мати також відпочинок від своєї праці.

4-та Божа заповідь: «Шануй батька твого й матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі».

Господь Бог вимагає пошани не тільки для себе, але і для наших батьків, бо вони, після Бога, ‒ наші найбільші добродії. Вони дали нам життя. За пошану батьків Бог обіцяє своє благословення і довге життя.

5-та Божа заповідь: «Не вбивай!»

Людське життя ‒ цінний дар, даний нам Богом. Воно належить Йому, тому ніхто не має права ані собі, ані іншим його відбирати. Кожна людина зобов’язана дбати про своє життя і здоров’я та уникати всього, що шкодило б нашому здоров’ю або здоров’ю наших ближніх.

6-та і 9-та Божі заповіді: «Не чужолож!» ‒ «Не пожадай жінки твого ближнього».

Ці дві Заповіді стоять на сторожі чистоти душі й тіла та святості подружжя. Вони застерігають перед усяким добровільним уподобанням у нечистих думках, словах, поглядах і ділах зі собою чи іншими. «Хіба ж не знаєте, ‒ каже св. апостол Павло, ‒ що ваше тіло ‒ храм Святого Духа, який живе у вас?» (1 Кор. 6, 19).

7-ма і 10-та Божі заповіді: «Не кради!» ‒ «Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього».

Ці Заповіді бережуть наші матеріальні речі: наш заробіток, дім, майно і власність.

8-ма Божа заповідь: «Не свідчи ложно на твого ближнього».

Господь Бог дав нам дар мови, щоб ми могли порозумітися з нашими ближніми. Тож ця Заповідь наказує нам завжди говорити правду і застерігає перед всяким словом чи свідченням, які могли б пошкодити ближньому, його доброму імені та славі.

З цього побіжного перегляду бачимо, як Божі заповіді точно й ясно окреслюють наше ставлення до Бога, нас самих і наших ближніх. Вони торкаються всіх важливих справ нашого особистого, родинного, суспільного життя.

Як бачимо, Заповіді мають силу не лише у Старому Завіті. Вони актуальні й сьогодні. Вони не вмирають ‒ бо їх Автором є Сам Живий Бог.

Сам Ісус Христос не відкинув Заповіді ‒ Він їх оживив.

На горі Блаженств Христос не скасував Синай, а вдихнув у нього нове дихання. «Ви чули, що сказано: не вбивай. А Я кажу вам: хто гнівається на брата свого ‒ вже винен» (Мт. 5,21–22). Він не змінив букви ‒ Він показав глибину духу.

Заповіді в Ісусі ‒ це вже не правила, а шлях уподібнення до Самого Бога. Як навчає Катехизм: «Дотримання Заповідей ‒ це не страх перед покаранням, а відповідь любові на Любов» (§751).

Скільки ж сьогодні душ блудять у темряві, не знаючи, куди йти. Люди плутають добро і зло, біле і чорне, правду і обман. І саме тут Заповіді стають компасом, Божим орієнтиром у світі, де панує відносність.

На жаль, ми живемо в час, коли знецінюється правда, коли мораль зветься «застарілою», коли гріх виставляють чеснотою. Тому наше завдання ‒ не лише жити за Заповідями, а показувати світу, що це можливо. І навіть більше ‒ що це радісно!

Як? Через щоденну молитву. Через участь у Святій Літургії. Через сповідь, яка очищає. Через добрі діла любові, що відбивають світло Бога у темряві світу.

Заповіді ‒ це запрошення до Божої дружби.

Заповіді ‒ це не щось, що віддаляє нас від Бога, а щось, що наближає. Вони ‒ мости, а не стіни. Бог не дає нам їх, щоби ми жили в страху. Він дає їх, бо хоче нас зберегти, як мати зберігає дитину. Бо ми Йому не байдужі. Ми ‒ Його образ, Його діти.

Дорогі брати і сестри, запрошую вас сьогодні знову подивитися на Десять Божих Заповідей не як на вимогу, а як на дар. Не як на тягар, а як на дорогу до радості. Бо тільки той, хто живе у Божому законі ‒ той справді вільний. Бо тільки в Бозі серце знаходить мир.

Нехай же Дух Святий дасть нам силу жити не лише за буквою, а за Духом. І тоді наші серця, наші родини, наші парафії будуть іконами Божого Царства ‒ тут і тепер.

Амінь.