Що не можна заперечити у Трампа ‒ це його напору. Пре як бульдозер. Є перешкоди, нема перешкод ‒ все одно пре. Правильний шлях, неправильний шлях ‒ все одно пре. По правилах дорожнього руху їде той бульдозер чи по зустрічній смузі ‒ все одно пре. Добре буде від того комусь чи погано ‒ не зупиняється. Чи виграє від того руху по зустрічній смузі сам водій? Здається, навіть про це він не дуже думає. Він просто пре.

Об’єктивний факт, що без цього трампівського шаленого напору питання «заморозки» чи завершення російсько-української війни на порядку денному світової геополітики не стояло. Вірніше, в лютому-березні 2022 року, фактично таємні переговори між українською і російською сторонами кілька разів відбувалися на українсько-білоруському кордоні, і зрештою 29-30 березня у турецькому Стамбулі такі переговори перейшли у відкриту фазу. Серед західних союзників тоді не виявилося якоїсь потужної сили, яка була готова виступити у ролі модератора, що наполягав би на укладанні угоди між воюючими державами. Ба більше, за інформацією голови фракції партії «Слуга народу» у Верховній Раді Давида Арахамії, прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон відраджував від підписання якоїсь угоди з росією, і натомість радив продовжувати воювати. Щоправда сам британський прем’єр згодом спростовував надміру говірливого українського політика, і стверджував, що такі заяви є «нісенітницею і російською пропагандою». Відголосками переговорного процесу можна ще вважати дуже дивну так звану «зернову угоду», укладену в липні 2022 року в тому ж Стамбулі, яка свідчила більше про якісь фінансові оборудки обох влад ворогуючих держав, і яка цілком можливо, принесла Україні більше шкоди, ніж користі.

Та Трамп після своєї перемоги поставив питання завершення, чи як мінімум «заморозки», війни на зовсім інший рівень. До пошуку алгоритму, саме не продовження, а завершення воєнних дій, залучені топові політики і країни, які воюють безпосередньо, і країни, які надають допомогу, і країни, які готові надавати свої майданчики для переговорів, а ще ‒ провідні медіа, журналісти, аналітики, які або поширюють свої здогадки, або транслюють під виглядом «витоків інформації» розробки спецслужб та аналітичних центрів для розігріву суспільств, перевірки громадської думки, тиску на учасників переговорів, тощо. Ніхто не бачив справжнього «Плану Трампа», та всі про нього пишуть, цитують якісь деталі, посилаються один на одного, і роблять вигляд, що все знають.

Основні тези, які блукають провідними медіа, не підтверджені не лише самим Трампом, а й жодним високопоставленим чиновником адміністрації США. На цей момент розхристані і неперевірені тези виглядають буцімто так:

1. Безумовна зупинка обстрілів та боїв.
2. Фіксація існуючої лінії зіткнення.
3. Переговорний процес безпосередньо між обома країнами, що воюють, тобто Україною і росією.
4. Виведення російських військ з окупованих частин Харківської та Сумської областей.
5. Виведення російських військ з Кінбурнської коси (окупована частина Миколаївської області).
6. Виведення російських військ з окупованої Запорізької АЕС (Запорізька область).
7. Передача Запорізької АЕС під управління США.
8. Постачання електроенергії із Запорізької АЕС як Україні, так і росії.
9. Відновлення Каховської ГЕС під повним контролем України.
10. Забезпечення судноплавства по Дніпру по всій території України під повним контролем України.
11. Виведення українських військ з плацдармів у Курській та Білгородській областей, якщо вони ще там залишаться на момент переговорів.
12. Відмова росії від подальших зазіхань на неокуповані частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
13. Відмова України від подальших спроб деокупації у військовий спосіб власних територій, що знаходяться під російським контролем.
14. Офіційне визнання (де-юре) Сполученими Штатами Америка російської юрисдикції над українськими Автономною Республікою Крим та містом Севастополь.
15. Неофіційне визнання з боку США (де-факто) російської анексії Луганської області та частин Донецької, Запорізької та Херсонської областей України, що нині перебувають під російською окупацією.
16. Обмін полоненими «всіх на всіх».
17. Відмова України від членства в НАТО, як з боку НАТО, так і з боку самої України.
18. Інкорпорація України до ЄС, впритул до повноцінного членства.
19. Зняття з боку Сполучених Штатів Америки всіх економічних санкцій, накладених на росію з 2014 року.
20. Відновлення повномасштабного економічного співробітництва між США та росією.
21. Підписання угоди між Україною і США щодо рідкісноземельних металів та інших природних ресурсів, з фактичним контролем економічної політики України з боку США.
22. Виділення коштів на відновлення України, щоправда незрозуміло ким.

Ми не знаємо, які з цих ідей узгоджені під час тривалих переговорів між спецпосланцем Трампа Стівом Віткоффом та путіним і його оточенням. По деяких пунктах є підтвердження, а по деяких, навпаки ‒ спростування. Так, керівник МЗС росії лавров заявив, що буцімто росія готова до безпосередніх прямих переговорів з Україною, але, наприклад, щодо Запорізької АЕС, висловився, що вона знаходиться під російськи контролем, і зміни ані її статусу, ані її підпорядкування неможливі.

Тим не менше, якщо проаналізувати підконтрольні росії інформаційні джерела, то вони достатньо позитивно відгукуються про ініціативи Трампа, а що до самого Президента США ‒ то й взагалі переходять на відверто компліментний стиль. В пресі західних союзників є різночитання. Загальний тренд західних медіа ‒ умови Трампа надто жорсткі, та ведення бойових дій б’є ще більше по Україні, яка виснажується сильніше за росію. А от в українському медіа-просторі є фактичний консенсус, і цей консенсус побудований навколо несприйняття самої ідеї припинення бойових дій і припинення спроб відвоювати українські окуповані території в подальшому. Якщо проаналізувати дії самої української влади, то вона спрямована на саботаж ініціатив Трампа, або, хоча б, на максимальне затягування «переговорів про переговори». Тому час від часу виринають невдоволені заяви то віце-президента США Венса, а то й самого Трампа, що якщо дві сторони (українська і російська) затягуватимуть з узгодженням, то американська сторона на зразок біблійного Понтія Пілата «умиватиме руки» і вийде з переговорного процесу. Це відвертий шантаж і тиск, та він тимчасово дієвий. Після таких заяв відбуваються чергові контакти. На зміну проанонсованої, а згодом зірваної зустрічі в Лондоні, відбувається рукостискання між Трампом і Зеленським у Ватикані, під час нехай і нетривалої, але ж зустрічі тет-а-тет. Та згодом виявляється, що навіть по рідкісноземельних металах справжня угода досі не підписана, про що Трамп змушений нагадувати безпосередньо і публічно. Саботаж з боку української сторони цілком зрозумілий. Хоча адміністрація Трампа і вивела з умов найбільш неприйнятне питання персонально для Зеленського і його політичної сили - питання виборів, та воно все одно виникатиме, якщо «перемир’я» буде тривалим. А, окрім меркантильних інтересів української влади, є ще і державні, і вони теж не збігаються по багатьох параметрах з озвученими в медіа пропозиціями. Як і очікувалося, ініціатива путіна з так званим «пасхальним перемир’ям», виявилося фікцією та цинічним обманом. Всі ракети і бомби, які російська армія не скинула на голови українців за ті два дні, були накопичені і масово спрямовані «за адресою» ‒ тобто на вбивство українців. Серед ночі з вікна свої київської квартири я спостерігав за вибухами, а зранку дізнався, що росіяни вбили ще 12 мирних сплячих киян і поранили понад 80. Сатанинська сутність російської влади нікуди не поділася, та й не дінеться, тому українці в масі своїй і не можуть змиритися з ідеєю, що з царством сатани слід укладати якісь домовленості. Тим не менше, бульдозер Трампа пре і далі. Він таки бульдозер. А чого буде більше від такої «бульдозерної гонки», виграшу чи програшу, ми побачимо невдовзі. Бульдозер же продовжує перти.