Дорогі читачі! Оскільки минулого разу ми розпочали нашу подорож красивими вулицями і закінчили в парафії Непорочного Зачаття, давайте продовжимо нашу подорож духовним шляхом Великого посту, який готує нас до великого дня ‒ Воскресіння Ісуса Христа.

Напевно, кожен з нас чув слово “піст”, і воно асоціюється у нас як щось, що обмежує нас. Чи дійсно це так?

Давайте звернемося до Старого Завіту, де наші прабатьки Адам і Єва насолоджувалися життям у присутності Бога. Вони не потребували нічого, адже Господь забезпечив їх. Проте, Він дав їм заповідь, яку вони не дотрималися, і були вигнані з раю з великими наслідками (Буття 2:16-17, 3:23-24). Проте, Господь не залишив їх. Як ми бачимо, вже був перший піст, який полягав в послуху і підпорядкуванні Господу.

Отже, в пості дуже важливо слухати Господа, який любить нас безумовно і продовжує закликати нас жити в Його присутності. Піст також є можливістю наблизитися до Господа, відчути Його піклування і любов. Однак, наш вічний ворог, диявол (його ім'я походить від грецького слова διάβολος, що означає “той, хто розділяє”), працює на царство темряви і докладає всіх зусиль, щоб не допустити нас до царства Божого, щоб не дати нам відчути Божу любов. Він розуміє, що якщо ми станемо ближчими до Господа, він втрачає свою владу над нами. Тому він використовує весь свій арсенал, щоб впливати на наше життя, щоб інші речі зайняли місце Господа в наших серцях.

Диявол діє через наші почуття, адже знає, що наші тіла слабкі, і ми можемо бути спокушені швидко. Що нам робити? Ісус говорить: “Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло слабке” (Матвія 26:41). Чому? Тому що саме пильність над нашими думками і серце, підняте до Господа в молитві, наповнює нас Його присутністю.

Давайте також звернемо увагу на пустелю, де диявол спокушав нашого Господа Ісуса Христа. Як відповів Ісус? Він відповів словами зі Святого Письма: “Не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом, що виходить з уст Божих” (Матвія 4:4). Це також хороший приклад для нас читати Слово Боже, адже, як сказав святий Єронім: “Хто не знає Писання, той не знає Христа.”

Ми знову повинні звернути увагу на Ісуса, який провів все своє земне життя, 33 роки, допомагаючи і підтримуючи всіх і дав нам заповідь любові: “Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив” (Івана 13:34). Ми можемо бачити, що ці елементи ‒ молитва, милостиня і Слово Боже ‒ є важливими в житті християнина і допомагають нам наблизитися до Господа і бути в Його присутності.

Однак важливим фактором є також наше покаяння ‒ усвідомлення того, що я загублений і потребую, щоб Господь показав мені шлях спасіння. Адже саме через гріх ми загублені в житті: “Усі згрішили і позбавлені слави Божої” (Римлян 3:23).

Напевно, деякі з нас загубилися в лісі або в горах і закликали: “Допоможіть!” Усвідомлення власної загубленості і палке бажання бути спасенним є покаянням. Господь подбав про це, Він встановив Таїнство Сповіді, кажучи апостолам: “Кого ви простите, тому простяться; а кого утримаєте, тому утримаються” (Івана 20:23). Отже, у Сповіді ми рятуємо свої душі. Сповідь ‒ це повернення в батьківські обійми справедливого і люблячого Небесного Отця (Луки 15:20-24).

Ви можете запитати: чому ми маємо обмеження в їжі під час Великого посту? Коли ми відмовляємося від чогось, що дуже любимо, ми розвиваємо силу волі, завдяки якій можемо протистояти спокусам, які прагнуть віддалити нас від Господа. Апостол Павло пише: “Усе можу в Тому, хто зміцнює мене” (Филип'ян 4:13).

Отже, давайте зробимо перший крок. Знайдемо місце тиші, зануримося в глибини наших сердець і подивимося, що відбувається і що там є. Найголовніше, чи є там Господь? І не бійтеся робити кроки до нашого спасіння.

Вам, напевно, цікаві правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві. Отже, ось вони:

Правила посту в УГКЦ регулюються, зокрема, кан. 115 особливого права.

Метою покаянної практики посту, покаяння та утримання є виправлення за вчинені гріхи та досягнення більшої досконалості для особистого освячення. Ця практика є найстарішою традицією Української Греко-Католицької Церкви.

Протягом Великого посту всі вірні зобов'язані постити, за винятком кількох категорій людей, про які ми поговоримо нижче.

Коли і як ми повинні постити?

• в перший день Великого посту та в Страсну п'ятницю ‒ строгий піст, тобто слід утримуватися від вживання м'яса, молочних продуктів та яєць, а також страв, що містять ці продукти;
• в перший тиждень Великого посту та протягом усіх днів Страсного тижня слід утримуватися від вживання м'ясних продуктів та страв;
• в понеділок, середу та п'ятницю решти тижнів Великого посту слід утримуватися від вживання м'ясних продуктів та страв; у вівторок і четвер дозволяються всі види їжі.

Протягом усього періоду Великого посту вірні зобов'язані утримуватися від організації та участі в галасливих вечірках, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.

Хто звільнений від обов'язку постити?

Є певні категорії людей, які звільнені від обов'язку постити. Це:

• діти до 14 років;
• особи, які досягли 60-річного віку;
• люди з серйозними хворобами;
• вагітні жінки;
• матері після пологів та ті, що годують;
• ті, хто подорожує (якщо час подорожі перевищує 8 годин);
• ті, хто працює важко;
• ті, хто їсть з чужого столу;
• бідні, які живуть на милостиню.

У деяких випадках місцевий ієрарх може звільнити від обов'язку постити, заохочуючи вірних виконувати діла благочестя і милосердя.

Пам'ятаймо, що піст ‒ це не дієта, не терапія для схуднення. Це зустріч з Господом і терапія для покращення здоров'я душі та наших стосунків з Господом і з нашими ближніми.

Нехай Господь благословить усіх і здійснить добрі наміри на Свою славу. Бажаю всім плідного Великого посту, щоб ви зустріли Воскреслого Христа в радості, мирі та перемозі!

Амінь.