Напередодні Великодня українська громада Північної Каліфорнії активно готується до світлого свята Воскресіння. Кілька років поспіль проводяться майстер класи із писанкарства та випікання пасок. Писанкарство серед молоді та жінок набуває дедалі більшої популярності завдяки активним творчим особистостям та організаторській допомозі окремих учасників громади. Яскравим прикладом продовження прадавньої традиції писанкарства поєднаної з новизною авторських імпровізацій виступає знана в колах “Кремнієвої Долини” писанкарка, мисткиня та педагог Софія Огородник. Мистецтвознавець, за першою освітою художник по текстилю, львів’янка за походженням, вона вже четвертий рік поспіль організовує майстер класи із писанкарства для всіх бажаючих, а також на постійній основі навчає дітей основ художньої творчості. Отож, в діалозі з мисткинею, редакція газети дізналася про особливості її творчої діяльності. 

Пані Софіє, розкажіть будь-ласка, з чого почалося ваше захоплення писанкарством та чи пригадуєте, коли вперше розписали писанку?
Першу писанку я написала ще у 1989 році в львівській дитячій художній школі ім. О. Новаківського, в якій в той час навчалась. Захоплення було настільки сильним, що перші мої писачки довелося робити самостійно, беручи за основу фольгу використаного тюбика від зубної пасти. Пошуки барвників також були неабияким викликом. Попри це, уже наступного року я навчила писати писанки свою сестричку та сусідку. Разом ж веселіше.

Писанки якого українського регіону вам найбільше до душі?

Задаю собі це запитання щороку й не знаходжу однозначної відповіді. У них в усіх є надзвичайно цікаві та неповторні моменти. Якщо ж накладати це запитання на особисті творчі виклики, то із лемківською писанкою я іще не подружилась, хоч вона мені дуже подобається.

Розкажіть, як, зазвичай, у вас відбувається процес творення писанки? За яким принципом будуєте композицію, які елементи та мотиви орнаментів найчастіше поєднуєте?

Важко пояснити цей момент, але я їх бачу. Ще на білому яйці, поступово вимальовуючи лінії членування, я вже бачу, як має виглядати завершена писанка.

Щодо побудови композицій, то я люблю ставити перед собою власні творчі завдання. Минулого року написала ряд писанок, в яких спробувала інтерпретувати квіткові мотиви вишивки періоду козацького бароко. В цьому році, в серії подвійних писанок я взяла за основу елемент восьмикутної зірки, який по різному проявляється в повздовжній смузі курячого яйця та дерева життя (вазонка) на перепелиному яєчку. Таким чином, кожна моя писанка має серце ‒ гаряче, червоне, з якого проростають паростки дерева життя, родинної душі. 

Які традиційні технології та матеріали використовуєте для розпису і які авторські надбання притаманні для вас, як писанкарки?

Власне, використовую абсолютно традиційні засоби та матеріали, такі як писачок (в діаспорі його називають кістка, англійською ж він wax pеn),  віск, барвники. Проте, авторським надбанням вважаю мої експерименти з введенням намистин по тлу писанки. Ніколи раніше чогось схожого не бачила, то ж, звичайно, спробувала це зробити. Такі моменти дуже збуджують мій творчий неспокій. 

Як поєднуєте прадавню символіку елементів із тематично-ідейним наповненням писанки?

Власне, в цьому році мною було використано абсолютно традиційні елементи для писанки, як ось восьмикутні зірки, вазони, безконечники-хвильки, ґратки чи сосонки та поєднано з цілком не типовими писанковими елементами, які, поза тим, сформовано в абсолютно авторські орнаменти. В цей же час, на моїх писанках в цьому році є і зовсім не типові для писанки мотиви, як от вітрильник, мартин з пеліканом, чи трійка шахових фігур. Писанку найчастіше писали на подарунок, вкладаючи в це мереживо орнаментів певні позитивні побажання. В такий нетрадиційний спосіб я бажаю людям насолоджуватись морськими краєвидами і знаходити у них умиротворення та спокій, чи завжди залишатись на висоті в будь-якій життєвій ситуації, будучи чи то в ролі шахової королеви, чи вежі.

Що найчастіше для вас служить натхненням на етапі ідейного задуму розпису?

Мене надихають виклики та пошук чогось нового, можливість поставити перед собою завдання й відповісти на нього максимально різноманітно та багатогранно. Перш, ніж писати писанку, задаюсь запитанням, що не робила ще досі я, що саме в цю мить цікавить мене на даному етапі. Також важливо для мене є спробувати знайти щось, що не робив досі ніхто інший, як от було із введенням намистин у тло травленок на білих гусячих яйцях.

Розкажіть про свою цьогорічну благочинну колекцію писанок, яку тематику обрали та якою метою задавалися.

Так, в цьому році, усі мої писанки мають благочинний характер. Вони є своєрідним великоднім подарунком тим людям, які щиро та чималою сумою підтримали мої два благочинні проекти ще на початку лютого. Першим проектом був збір коштів для спецхарчування на потреби львівського дитячого хоспісу, яким опікується благодійний фонд «Крила надії» у Львові ‒ місті в якому я народилась та яке сформувало мене, як особистість. Другий проект це спорудження нового найінклюзивнішого майданчику для потреб осіб будь-якого віку та особливостей під назвою Magical Bridge Playground в містечку, в якому живемо останніх три роки. Усі ці благочинні писанки мають відкрите «серце» ‒ писанку на перепелиному яйці в середині писанки на курячому. 

Яке значення особисто для вас має писанкарство та якими цілями послуговуєтесь, навчаючи цьому інших?

О, момент створення писанки для мене це колосально цінний час. Це час, коли можна побути наодинці зі своїми думками; також це час, коли можна весело поспілкуватись приємно у товаристві та навчити писанки інших. Ще, відколи мені виповнилось 12 років, я щороку хоч одну особу, але таки навчила,  зачепила, спокусила до писанкування. Можливо, це ще один мій внутрішній виклик, але від того часу я не пропустила жодного року з хоча б одним новим учнем. Останніх декілька років це стало моєю особливою формою великоднього посту. Для цього я жертвую свій час (мінімум один вечір в тиждень впродовж великодного посту), усі необхідні матеріали та свій досвід абсолютно безкоштовно. Вже четвертий рік поспіль, в середовищі української громади затоки Сан-Франциско ми активно творимо писанкову красу. 

Що надало вам заняття писанкарством в творчому та життєвому аспектах?

Велике коло нових друзів та хороших знайомих. Писанка, це те, що я щиро люблю. Не маю змоги писати їх круглий рік, хоч і починаю братись до писачка відразу після Різдва. Це дає мені відчуття спокою, умиротворення, радості. Мабуть так.

Завершуємо нашу розмову із пані Софією з великою вдячністю за те, що вона привносить велику частку естетичного доробку в щоденний побут місцево

ї діаспори. А також з вдячністю за те, що так майстерно з’єднує традиції писанкарства наших прадідів із сучасною буденністю техногенного суспільства, черговий раз підтверджуючи, що вічність духовних смислів, завжди знаходить шлях до втілення в досконалих мистецьких формах.

Зображення зверху: Писанки Софії Огородник, фото Тетяни Остроухової