Share Now

ЧАС КАРАНТИНУ ВИХІДНОГО ДНЯ 🇺🇦

ЧАС КАРАНТИНУ ВИХІДНОГО ДНЯ 🇺🇦

Friday, Dec 4, 2020
Friday, Apr 9, 2021 (updated)
У листопаді пандемія коронавірусу знову владно нагадала про себе ‒ не тільки в Україні, але й в усьому світі. Однак, для України проблема ускладнюється ще й тим, що ми можемо говорити про провал стратегії підготування до майбутніх хвиль пандемії. Коли навесні українська влада разом із урядами інших країн світу запроваджувала тотальний локдаун, головною метою цього закриття усього, що можна закрити, було саме підготуватися до нових проблем із захворюванням. Тобто, насамперед підготувати систему охорони здоров’я України, допомогти лікарям, закупити необхідне обладнання, зробити все можливе, щоб у майбутньому система охорони здоров’я не перегрілася.

Зараз вже можна констатувати, що відповідних заходів не було. Можливо, це тому, що сама влада не досить серйозно поставилися до небезпеки. Вирішила ‒ як це часто в Україні буває ‒ діяти як в Європі, але не для того, щоб добитися європейських результатів, а для того щоб виглядати як європейці. Важко собі уявити, що у європейських країнах кошти, які виділені на боротьбу з коронавірусом ‒ до речі, за рахунок інших важливих соціальних програм ‒ перейдуть до дорожнього фонду тільки для того, щоб президент Володимир Зеленський та найближче оточення керівника держави отримали можливість говорити про так зване «велике будівництво», яке тепер багато хто з антикорупційних активістів і опозиційних політиків називає виключно корупційною оборудкою за рахунок боротьби з пандемією.

Але, чи маємо справу з тріумфом системної корупції чи ні, ми, можливо, дізнаємося тільки після того, як Володимир Зеленський залишить кабінет президента України, і виникне шанс на створення справжньої професійної і антикорупційної влади. Поки що доводиться констатувати тільки те, що українська система охорони здоров’я знаходиться на межі виснаження. Як виявляється, це важко було помітити навіть по статистиці. Тобто, статистика фіксує відповідну кількість захворювань ‒ проте її важко порівнювати з кількістю захворювань першої хвилі просто тому, що не було ніякого масового тестування. Можливо, серйозна небезпека була вже тоді, але влада і суспільство воліли її не помічати, Заспокоювали себе цифрами, пов’язаними з відсутністю тестування. Статистика фіксує достатню кількість ліжок у лікарнях. Але потім виявляється, що більшість ліжок не обладнані киснем, що кисню просто не вистачає. Але тоді виникає питання: а який сенс у лікуванні людини у лікарні, якщо нема кисню чи апаратів штучної вентиляції легенів? Адже без цього можна спокійно лікуватися вдома.

Проте ‒ не всім. Коли захворів президент України Володимир Зеленський, для очільника держави та його найближчого соратника керівника офісу президента Андрія Єрмака виділи спеціальні палати у престижній відомчій лікарні Феофанія. Там, звичайно ж, кисень був. Але для Володимира Зеленського він був непотрібним. Президент України хворів у легкій формі, але займав окрему палату, яка можливо, була б потрібною тяжкому хворому, життя якого мали рятувати лікарі. Не кажучи вже про те, що під час своєї виборчої компанії Володимир Зеленський урочисто обіцяв закрити всі ті лікарні, які залишилися українській владі у спадщину від центрального комітету компартії України. Як бачимо, вийшло приблизно так, як з переїздом президентського офісу з колишньої будівлі ЦК компартії України на Банковій. Багато говорили, обіцяли знайти якийсь сучасний простір, оголошували конкурс, Зеленський жалівся, що на нього тиснуть стіни колишнього центрального комітету, але прекрасно там обжився і вже більше не згадує про переїзд. Життя очільника держави продовжується у престижному селищі для української номенклатури поруч із людьми, які тепер є близькими до інтересів президентського сімейства. А зараз прийшлося і скористатися послугами Феофанії. Чому б і ні.

Але, оскільки, не усі в країні президенти і не можуть так завзято користуватися перевагами свого статусу, як колишній телевізійник, владі доведеться думати про те, як стримати розвиток ситуації із пандемією. Адже очевидно, що коли закінчаться обладнані киснем ліжка і зросте рівень смертності від коронавірусу, це серйозно позначиться на популярності Зеленського і його партії і може поставити руба питання про дочасні парламентські, а то й президентські вибори. Водночас влада боїться запроваджувати тотальний карантин, який досить серйозно вдарить по українській економіці, насамперед по можливостям дрібного і середнього бізнесу, власники якого вже зараз кажуть, що другий локдаун вони не переживуть.

І тоді вирішили ухвалити рішення, яке має стримати пандемію, але, водночас, не є тотальним закриттям економіки й життя ‒ карантин вихідного дня. Під час цього карантину у суботу і неділю не працюють заклади, де може збиратися велика кількість людей ‒ насамперед торгівельні центри ‒ ресторани, спортивні зали тощо. Водночас продовжує працювати громадський транспорт, ніяк не обмежується пересування людей та їхнє спілкування між собою. Виходить, що карантин вихідного дня позначається виключно на інтересах власників того самого дрібного і середнього бізнесу, але, навряд, чи здатен реально стримати темпи розповсюдження хвороби. До того ж, міські голови у багатьох обласних центрах країни відмовилися запроваджувати цей карантин у своїх містах. Власники бізнесу опинилися між рішеннями власних мерів та діями національної поліції, яка не підкоряється місцевому самоврядуванню і може оголошувати штрафи за невиконання рішень уряду. Тобто, на практиці карантин вихідного дня став ще й змаганням між можливостями центральної і місцевої влади. 

І поки що ми не знаємо, куди нас заведе ця ситуація. Чи буде продовжено карантин вихідного дня, чи влада змушена буде все ж таки запроваджувати тотальний карантин, який може співпасти з різдвяними святами. В будь-якому разі, можливостей для маневру не так багато вже й тому, що не так багато грошей.

Питання грошей, до речі, також постало руба саме у листопаді. Фактично вичерпався бюджет поточного року. Уряд змушений був відмовитися від фінансування так званих незахищених програм ще до закінчення бюджетного року. А тепер виникає питання: що буде з усіма цими програмами і коштами взагалі у наступному році. Бюджет на 2021 рік досі не затверджений. Він поступив на розгляд парламенту тільки наприкінці листопада, після тижнів кулуарної ‒ а якщо бути точним кланової ‒ боротьби. І до цього часу невідомо, чи буде цей бюджет затверджений просто тому, що у Верховній раді немає більшості голосів для такого рішення. Так, немає більшості голосів незважаючи на існування ‒ або вже неіснування ‒ більшості президентських прихильників з проекту «Слуга народу». І тому офіс президента і уряд змушені шукати голоси у інших депутатських фракцій і груп. А у тих свої умови, за яких вони можуть проголосувати за бюджет, свої депутати, яким потрібні гроші на округ, свої лобісти інтересів. І знову доведеться змінювати бюджет так, щоб цю відсутність грошей перекроїти на інтереси всіх зацікавлених сторін. Але найголовніше ‒ що навіть у такому випадку не зрозуміло, як цей бюджет виконувати. Адже він передбачає наявність міжнародної фінансової допомоги. А Міжнародний валютний фонд відмовив Україні у допомозі цього року. І в українських урядовців є тільки несміливе сподівання, що така допомога відбудеться. До речі, саме із цим сподіванням пов’язана сподівана зміна українського посла у Сполучених Штатах. У листопаді на цю посаду вирішили призначити колишнього міністра фінансів України Оксану Маркарову, а відставку досвідченого дипломата Володимира Єльченка, який тільки у січні поточного року вручив вірчі грамоти Президенту Дональду Трампа, пояснили плановою ротацією. Але навряд чи Маркарова, яку вважають досвідченою у перемовинах з МВФ, швидко з’явиться в Вашингтоні і найголовніше ‒ зможе переконати керівництво МВФ виділити Україні гроші у випадку, коли Київ не буде виконувати зобов’язання, які пов’язані із такою допомогою. А це й незалежність антикорупційних інституцій, і незалежність Національного банку, і боротьба з корупцією, і судова реформа. Все те, що, здається, не сприймається владою серйозно.

І так ми опиняємося у глухому куті. Нерозуміння владою того, що без зобов’язань не буде грошей створює проблеми в економіці. Відсутність грошей і проблеми в економіці не дають можливості ефективно боротися з пандемію. А спроби боротися з пандемію без грошей послаблюються і не дають можливості протистояти пандемії. Так що українським можновладцям доведеться визначитися чи мають вони бажання й здатність з цього глухого кута вийти.
0 Comments
Already have an account? Log in Here